Тереза ​​Теофіла Длужнякевич, до шлюбу Бурян, в першому шлюбі Соколовська (; 3 листопада 1889, Цюрих — 21 жовтня 1980, Варшава) — польська діячка руху за незалежність, громадська діячка, банківська клерчиця.

Біографія

Тереза була дочкою Станіслава Буряна та Марії, до шлюбу Васікевич (померла 1940 року).

Закінчила монастир Святого Івана в Кракові та комерційне училище у Львові в 1908 році. До 1914 року вона активно розповсюджувала прогресивно-незалежний журнал «З’єднання» під час російського розділу. З 1913 по 1914 рік входила до Польських стрілецьких команд. Вона була засновницею та головою Товариства народної школи імені Адама Міцкевича у Львові. Наприкінці Першої світової війни, у листопаді 1918 року, брала участь в обороні Львова під час Польсько-української війни. У наступні роки боротьби за незалежність вона займалася доглядом за солдатами.

Спочатку була одружена з Соколовським, але він її покинув. 23 вересня 1923 року одружилася з майором Янушем Длужнякевичем (військове джерело стверджує, що цей офіцер отримав дозвіл на шлюб з Терезою Соколовською). Під час служби чоловіка в Ломжі (1926-1930) вона головувала в раді Товариства «Військова родина» в цьому місті. Після того, як полковник Длужнякевич прийняв командування полком Сянок, вона заснувала там відділення «Військової родини». Входила до правління «Військової родини» та була віце-президентом правління Польського товариства догляду за могилами Героїв. Її чоловік потонув під час сплаву на байдарках по річці Сян 19 жовтня 1932 року. Невдовзі після смерті чоловіка Терезу Длужнякевич було визнано членом гміни Сянок рішенням міської ради Сянока.

Вона професійно працювала заступницею директора Купецького банку у Львові. У 1939 році очолювала відділ державного казначейства Акцептного банку у Варшаві. У 1939 році жила у Варшаві на вулиці Ловицькій, 51.

Син Терези та Януша, Здзіслав Длужнякевич (нар. 1928), служив в Армії Крайовій під час Другої світової війни під кодовим прізвиськом «Ясік». Він загинув наприкінці Варшавського повстання 27 вересня 1944 року. Вона сама отримала опіки під час повстання.

Після війни вона працювала клерком. Похована на Повонзківському цвинтарі у Варшаві в могилі матері.

Нагороди

Срібний хрест Заслуги

Примітки