Князь Дмитро Іванович Кіпіані (; ; — грузинський політичний діяч, публіцист, письменник і перекладач. Дійсний статський радник. Мученик Грузинської православної церкви (пам'ять 14 квітня).
Життєпис Дмитро Кіпіані народився 14 (26) квітня 1814 року в князівській родині в селі Мереті (біля Горі). Батько рано помер, мати дала лише початкову освіту. У 8 років переїхав до Тифлісу, де закінчив благородне училище. У 1832 році брав участь у змові грузинського дворянства проти царської влади та був засланий до Вологди, де працював у канцелярії губернатора. У 1837 році повернувся до Грузії, вступив на державну службу й обіймав різні посади в апараті намісника; у 1854 році був підвищений до дійсних статських радниківЗейдлиц Карл Карлович // Список гражданским чинам IV класса: Испр. по 15-е июня 1881 г. — С. 5—6.. У 1861—1862 роках брав участь у переговорах щодо скасування кріпосного права в Грузії.
З 1864 по 1870 рік був предводителем дворянства Тифліської, а з 1885 по 1886 рік — Кутаїських губерній; з 1876 по 1879 рік — тифліський градоначальник. Активно займався культурною та громадською діяльністю: був президентом Кавказького аграрного товариства, одним із засновників Товариства з поширення грамотності та Грузинського драматичного товариства, публікував статті, переклав Шекспіра грузинською та написав граматику грузинської мовиWells (2002), Shakespeare Survey: Volume 48, Shakespeare and Cultural Exchange, p. 186. Cambridge_University_Press, ISBN 0-521-52387-7. Виступав за захист грузинської культури та мови, критикуючи утиски їх у школах та адміністрації § 7. Новое наступление реакции. Убийство Димитрия Кипиани. Историческое значение национально-освободительного движения, под ред. М. Гаприндашвили и О. Жордания (1990), Очерки истории Грузии (Studies in the history of Georgia), том 5: [http://www.nplg.gov.ge/ic/DGL/work/Ocherki_istorii_gruzii/Ocherki_istorii_gruzii_V/1.htm Грузия в XIX веке, Тбилиси, Мецниереба, ISBN 5-520-00499-4. .
6 серпня 1886 року був усунений і висланий до Ставрополя, де 24 жовтня (5 листопада) 1887 року вбитий за нез'ясованих обставинLang, DM (1962). A Modern History of Georgia, p. 109. London: Weidenfeld and Nicolson.. Похований у пантеоні Мтацмінда в Тифлісі; надгробку створив скульптор Фелікс Ходорович.
Пам'ять На честь Кіпіані названі вулиці в Тбілісі, Кутаїсі та Хашурі, відкрито будинок-музей, існує товариство його імені, а у 2007 році він зарахований до лику святих як мученик за батьківщину.
Творчість
— книги 3, 5, 7-9.
Нагороди Орден Святої Анни 2-го ступеня Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1852?) Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1857) Орден Святої Анни 1-го ступеня (1860) Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1866) Перський Орден Лева і Сонця (1857)
Сім'я У січні 1845 року одружився з Ніною Чілашвілі. У них було 6 дітей (троє померли в дитинстві):
Микола (Ніко) (1846—1905) — вчений, публіцист, видавець; жив у Бельгії Костянтин (Коте) (1849—1921) — лексикограф, актор, теоретик театру, вважається засновником грузинської реалістичної акторської школи, автор «Російсько-грузинського словника з астрономії, зоології, мінералогії та різних термінів і технічних слів» (1896) Олена Кіпіані-Лордкіпанідзе (1855—1890) — письменниця, журналістка, театральна критикиня, актриса; збирала грузинський фольклор і церковні піснеспіви. Їй належать переклади Мольєра, Г. де Мопассана, А. Доде; у 1883 році вона заснувала альманах «Грузинська бібліотека»
Примітки
Посилання