Еміліо Хасінто (; 15 грудня 1875, , Маніла — 16 квітня 1899, Сан-Хуан, Лагуна) — філіппінський генерал часів Філіппінської революції, один із найвищих офіцерів та член Вищої ради таємного товариства «Катіпунан». Відомий в історії як «Мозок Катіпунану» та найближчий радник Андреса Боніфасіо. Він був автором ключових документів організації, зокрема «Картільї» (Kartilya ng Katipunan), а також використовував псевдоніми «Пінкян» та «Дімас-Ілау».

Життєпис Еміліо Хасінто народився 15 грудня 1875 року в районі Трозо, , Маніла. Його батьками були Маріано Хасінто () та Хосефа Дізон. Батько був відомим торговцем і достатньо заможною людиною. За одними даними, саме батько навчив його фінансової грамотності, за іншими — він рано осиротів і здобув освіту завдяки допомозі дядька. Еміліо вільно володів іспанською та тагальською мовами, хоча надавав перевагу іспанській. Початкову освіту здобув у , отримавши ступінь бакалавра мистецтв, а згодом вивчав право в . Серед його однокурсників були майбутні президенти Мануель Кесон та . Хасінто не закінчив навчання: у дев’ятнадцять років він залишив університет, щоб приєднатися до таємного товариства Катіпунан, яке боролося за незалежність Філіппін від Іспанії.

Діяльність у «Катіпунані» У Катіпунані він став наймолодшим членом та швидко завоював повагу. Його прозвали «Еміліо-молодший», щоб відрізняти від Агінальдо. Він виконував обов’язки секретаря та фінансового радника Андреса Боніфасіо, писав присягу для нових членів та створив «Картілью Катіпунану» — етичний кодекс організації, який Боніфасіо визнав кращим за власний «Декалог». Також він заснував і редагував революційну газету «Kalayaan» під псевдонімом Дімас-Ілау, що значно збільшило кількість нових членів товариства. Він контролював виробництво пороху й динаміту, а також керував бібліотекою та друкарнею Катіпунану. Боніфасіо називав його душею товариства і порівнював із духовною спадщиною Хосе Рісаля.

Філіппінська революція

Під час революції Хасінто брав участь у бойових діях, зокрема був присутній під час «Кличу Балінтавака» () або «Кличу Пугад Лавіна» () і при битві під Балінтаваком. Педро Нікодемас згадував, що намагався врятувати його під час бою. У квітні 1897 року Хасінто був призначений командувачем Північного округу Маніли.

Після страти Андреса Боніфасіо Хасінто відмовився визнавати владу Еміліо Агінальдо і продовжив боротьбу самостійно, базуючись у провінції Лагуна. У 1898 році в битві при Маїмпіс він отримав тяжке поранення в стегно і потрапив у полон. Йому вдалося врятуватися завдяки перепустці на чуже ім’я, яка переконала іспанців, що він їхній шпигун. У цей час він написав поему «A La Patria», натхненну твором Хосе Рісаля «Mí último adiós», підписану як Дімас-Ілау.

Подальша доля і смерть

Проживаючи в Сан-Хуані в Лагуні, він захворів на малярію і помер 16 квітня 1899 року у віці двадцяти трьох років. Його дружина Каталіна де Хесус на той час була вагітна. Існують свідчення, що перед смертю він торгував м’ясом, аби прогодувати родину. Спершу його поховали в Санта-Крус, згодом перепоховали на Північному кладовищі Маніли, а в 1970-х роках — у Меморіальному парку «Himlayang Pilipino» в Кесон-Сіті, де встановлено бронзовий пам’ятник Хасінто верхи на коні.

Еміліо Хасінто був натхненний працями Хосе Рісаля та ідеями Французької революції. У своїх творах він сформулював моральні принципи Катіпунану. «Картілья Катіпунану» проповідувала рівність, патріотизм, взаємодопомогу, захист пригноблених і важливість честі. Його есе «Liwanag at Dilim» стали своєрідним філософським кодексом революціонерів, поема «A La Patria» утверджувала любов до Батьківщини, а «Samahan ng Bayan sa Pangangalakal» описувала правила економічної організації повстанців. Хасінто наголошував, що справжня цінність людини полягає в її гідності, чесності та відданості країні, а не в походженні чи багатстві.

Пам’ять про нього широко вшанована. Його портрет з’являвся на банкноті 20 песо (1949–1969) і на монеті 20 сентаво. Його називають «Мозком Катіпунану», на відміну від Аполінаріо Мабіні, якого вважають «Мозком Революції». У 1999 році встановлено історичний маркер на місці його першого поховання, а пам’ятники Хасінто стоять у Кесон-Сіті, Манілі та Магдалені в Лагуні.

Коментарі

Примітки

Література