— манґа, написана та проілюстрована Акірою Торіямою. Спочатку публікувалась у журналі для шьонен-манґи Weekly Shonen Jump від Shueisha з 1984 по 1995 рік, 519 окремих глав були зібрані в 42 томи. Dragon Ball був натхненний китайським романом «Подорож на Захід» та гонконгськими фільмами про бойові мистецтва. Спочатку серія мала комедійний характер, але згодом перетворилась на бойову динамічну історію. Історія слідує за пригодами Сона Гоку, від його дитинства до дорослішання, коли він тренується в бойових мистецтвах і подорожує світом у пошуках драгонболлів — семи магічних сфер, які, зібравши їх, викликають дракона, що може виконати бажання. Під час своєї подорожі Гоку знаходить багато друзів і бореться з лиходіями, багато з яких також шукають драгонболли.
Оригінальна манґа була адаптована у два аніме- серіали, створені Toei Animation: Dragon Ball та Dragon Ball Z, які транслювалися в Японії з 1986 по 1996 рік; аніме-продовження Dragon Ball Z, Dragon Ball GT, транслювалося з 1996 по 1997 рік. Навколо серіалу сформувалася медіафраншиза; серед товарів були як анімаційні, так і ігрові фільми, колекційні карткові ігри, фігурки, колекції саундтреків та численні відеоігри.
Dragon Ball стала однією з найуспішніших серій манґи всіх часів. Її початкова серіалізація у Weekly Shōnen Jump частково сприяла досягненню журналом найвищого тиражу – 6,53 мільйона примірників на тиждень. Зібрані томи мають понад 160 мільйонів проданих примірників у Японії та 260 мільйонів по всьому світу, що робить її однією з найпродаваніших серій манґи всіх часів. Рецензенти високо оцінювали мангу за її комедію, сцени боїв і темп розвитку подій, а також відзначали наявність теми дорослішання та використання культурних посилань з китайської міфології та японських народних казок. Батьківські скарги в США призвели до того, що англомовні випуски були відредаговані для видалення сцен наготи, расових стереотипів та іншого контенту.
Dragon Ball також вважається однією з найбільш впливових манґа-серій, яка надихнула численних авторів, зокрема Еїчіро Оду (One Piece), Масаші Кішімото («Наруто») та Тайто Кубо («Бліч»). Мідквел під назвою Dragon Ball Super публікується у V Jump з 2015 року. Її написав Торіяма, а проілюстрував Тойотаро.
Сюжет Гоку — молодий хлопець, який живе в лісі зовсім один, поки одна дівчина на ім’я Бульма не зустрічає його під час пошуків набору магічних предметів, званих драгонболлами. Кажуть, що ці артефакти виконують одне бажання того, хто зібрав усі сім, і Бульма сподівається зібрати їх, щоб побажати ідеального хлопця. Гоку випадково володіє одним з драгонболлів, але, на жаль для Бульми, він відмовляється розлучитися з ним. Тому вона пропонує йому угоду: він може приєднатися до її подорожі, якщо вона зможе позичити силу його драгонболла. І так, вони вирушають у подорож, що змінить їхнє життя.
Але вони не йдуть цією дорогою наодинці. По ходу подорожі вони зустрічають старого Майстра Роші та бажаючого стати його учнем Куріріна, з яким Гоку тренується, щоб стати сильнішим бойцем для майбутнього Турніру світових бойових мистецтв. Проте це не просто весела пригода; можливість виконати будь-яке бажання — потужна сила, і є інші люди, які могли б використати її набагато гірше, ніж просто побажати собі хлопця. Щоб зупинити тих, хто намагається зловживати легендарною силою, вони тренуються, щоб стати сильнішими, використовуючи свою нову силу для допомоги людям навколо себе під час подорожі.
Виробництво
Сценарій Приблизно протягом шести місяців після створення популярної манґи Dr. Slump у 1980 році Акіра Торіяма хотів завершити серію, але його видавець Shueisha дозволив йому це зробити лише за умови, що він погодиться розпочати для них іншу серію невдовзі після цього. Він працював зі своїм редактором, Кадзухіко Торішімою, над кількома ван-шотами, але жоден з них не був успішним. Потім Торішіма запропонував, щоб, оскільки Торіяма любить фільми про кунг-фу, він створив манґу кунг-фу. Його надихнули гонконгські фільми про бойові мистецтва, такі як «Вихід дракона» (1973) Брюса Лі та «П'яний майстер» (1978) Джекі Чана. На нього особливо вплинули бойові сцени у фільмах з Джекі Чаном, і він сказав, що ніколи б не придумав Dragon Ball, якби не подивився «П'яного майстра», який йому сподобався частково завдяки легкому, жартівливому тону. Це призвело до появи Dragon Boy, опублікованого у серпневому та жовтневому випусках журналу Fresh Jump за 1983 рік. У ньому розповідається про хлопчика, який є майстром бойових мистецтв, який супроводжує принцесу в подорожі назад до її рідної країни. Dragon Boy був дуже добре сприйнятий і став основою для Dragon Ball.
Сюжет та персонажі Dragon Ball були вільно змодельовані на основі класичного китайського роману «Подорож на Захід», де Ґоку був Сунь Укуном («Сон Ґоку» японською), Бульма — Тан Саньцзан, Улонг — Джу Бадзє, а Ямча — Ша Уцзін. Торіяма хотів створити історію з основною темою «Подорожі на Захід», але з «трохи кунг-фу», поєднавши роман з елементами фільмів про кунг-фу Джекі Чана та Брюса Лі. Торішіма зазначив, що вибір цього роману був зумовлений тим, що він є вільним інтелектуальним майном, але також і тому, що його китайський сетинг був рідкісним у манзі того часу і міг зробити Dragon Ball унікальним, відрізняючи його від західноамериканської атмосфери Dr. Slump.
Він змінив мету з «Подорожі на Захід», де головні герої подорожують західними землями (Центральна Азія), щоб зібрати священні буддійські тексти з Індійського субконтиненту, на щось простіше – збирати сім сфер, які виконують бажання. Торіяма додав ідею драгонболлів, щоб дати персонажам гру, яка полягала в збиранні предметів, що привернуло б увагу молодіжної аудиторії журналу манґи. Його концепція драгонболлів була натхненна епічним японським романом «Нансо Сатомі Хаккенден» (1814–1842), у якому герої збирають вісім великих буддійських молитовних намистин з восьми різних регіонів Японії, які Торіяма адаптував для пошуку семи драгонболлів з семи різних місць; він обрав число сім, щоб уникнути збігу кількості сфер з кількістю намистин у «Хаккенден». Назва Dragon Ball була натхненна фільмом «Вихід дракона», а також пізнішими фільмами про кунг-фу, у назві яких часто містилося слово «Дракон». Спочатку він думав, що історія триватиме близько року або закінчиться, коли будуть зібрані драгонболли. Торіяма зазначив, що, хоча історії навмисно прості для розуміння, він спеціально орієнтував Dragon Ball на старшу аудиторію, ніж Dr. Slump.
Манґа спочатку не була популярною. Хоча Торіяма підозрював, що жанр боїв буде більше подобатися шьонен-аудиторії, він намагався зберегти аспект пригод з «Подорожі на Захід», який йому самому подобався. Це включало зміну місця дії в кожній главі, появу нових ворогів та різні локації. Лише коли він втомився від постійних зауважень Торішіми про популярність манґи, Торіяма здався і почав більше розвивати бої, зокрема перший Турнір Тенкаїчі Будокай. Незважаючи на свою неохоту, автор зазначив, що відчув задоволення, коли серія почала набирати популярність в той період. Проте він все ще намагався опиратися, повертаючись до пригодницького аспекту в арці Армії Червоної Ленти та відвідавши Пінгвінове село з Dr. Slump для додавання комедії. Коли це не принесло результату, бої стали основною темою манґи.
Торіяма сказав, що до другої половини серії він більше цікавився вигадуванням сюжету, ніж малюванням, і що бої ставали більш інтенсивними завдяки спрощенню ліній. Він також зазначив, що отримував листи від читачів, які скаржилися, що малюнки стали «занадто квадратними», тому він навмисно зробив їх ще квадратнішими. Роками пізніше він заявив, що оскільки Dragon Ball — це екшен-манґа, найважливішим аспектом є відчуття швидкості, тому він не малював надто детально, підкреслюючи, що не був зацікавлений в малюнку манґи. У міру розвитку манґи Торіяма мав труднощі з аркою Андроїда і Целла, відчуваючи, що не зможе перевершити арку Фрізи. Він додав подорожі в часі, але сказав, що йому було важко з сюжетом, і він зміг придумати тільки те, що буде робити на наступному тижні. Після смерті Целла Торіяма планував, що Гохан замінить Гоку як головного героя серії, але відчув, що персонаж не підходить для цієї ролі, тому змінив своє рішення. Навіть після арки з Целлом Торіяма відчував, що історія не може завершитися саме там, тому продовжив до арки з Маджін Бу. Поставивши перед собою завдання зробити це фіналом, він вирішив малювати те, що йому хотілося, і додав комедії з персоною Великого Сайямана та персонажем Готенксом. Проте він не придумав кінцівку до самого фінального розділу. На той час Торіяма сказав, що дав Dragon Ball спокійну кінцівку, щоб виглядало так, ніби історія може продовжуватися, але згодом він сказав, що пропустив 10 років вперед у сюжеті, щоб дати зрозуміти, що це справді кінець. Оскільки він хотів зробити ще яснішим, що бої Гоку завершилися, Торіяма трохи змінив кінцівку для канзенбан-видання Dragon Ball, яке було завершене в 2004 році.
Розробка Зазвичай, створюючи розділ манги, художник малює чернетку, потім детальнішу розкадровку і, нарешті, остаточну версію. Однак Торіяма малює лише розкадровку, а потім кінцевий продукт, просто тому, що це менше роботи. Він не планував деталі своїх історій заздалегідь. Коли він почав серіалізацію Dragon Ball, він підготував розкадровки лише для трьох розділів. Автор сказав, що під час серіалізації він чекав приблизно за два дні до дедлайну, щоб розпочати розробку розкадровки. Починаючи приблизно з півночі, він закінчував її близько шостої ранку і до вечора малював чорнилом, завершуючи все приблизно за півтора дня. На відміну від інших художників, у нього був лише один асистент, який допомагав йому, Торіяма сказав, що роздуми лише про історію для кожного розділу ставили його у скрутне становище, особливо з подорожами Транкса в часі. Єдине, в чому він впевнений, це його здатність пов'язати історію з попередніми подіями, створюючи враження передвістя. Автор використовував пропозиції в листах від шанувальників, які він отримував, хоча зазвичай робив протилежне тому, що пропонувалося. Наприклад, багато шанувальників радили йому не вбивати Веджету, що він і зробив.
Бажаючи уникнути західних тем, що вплинули на Dr. Slump, Торіяма використав східні/орієнтальні пейзажі у Dragon Ball. Окрім посилань на китайські будівлі та пейзажі, острів, де проводиться Тенкаїчі Будокай, змодельований за зразком Балі (в Індонезії), який він відвідав у 1985 році. Територія навколо космічного корабля Боббіді була натхненна фотографіями Африки. Включаючи бої в мангу, Торіяма змушував персонажів вирушати в безлюдні місця, щоб уникнути труднощів із залученням мешканців та зруйнованих будівель. Торіяма хотів розмістити Dragon Ball у вигаданому світі, значною мірою заснованому на Азії, черпаючи натхнення з кількох азійських культур, включаючи японську, китайську, південноазіатську, центральноазіатську, арабську та індонезійську. Торіяма також був натхненний джинами з «Тисячі й однієї ночі». Для тренувальних сцен орієнтиром слугував «П'яний майстер» Джекі Чана. Автор зазначив, що М’язова Вежа в сюжеті Червоної стрічки була натхнена відеогрою Spartan X (в Західному світі відома як Kung-Fu Master), в якій вороги з’являються дуже швидко, поки гравець піднімається вгору по вежі (гра, в свою чергу, була натхнена «Закусочною на колесах» Джекі Чана та «Грою смерті» Брюса Лі), і що бої були схожі на ті, що були в Тенкаїчі Будокан, просто не в рамках турніру.
Торіяма особисто не любив ідею давати назви бойовим технікам, жартуючи, що в реальному бою тебе вбили б, перш ніж ти встиг би вигукнути їхні імена. Однак Торісіма вважав, що це буде найкраще. Торіяма вирішив створити назви для всіх технік, за винятком , яке придумала його дружина, коли він вагався, як її назвати. Він навіть обирав назви спеціально для кожного персонажа, говорячи, що, наприклад, такий персонаж, як Веджета, використовуватиме англійські назви, а більш витончені персонажі, як-от Пікколо, використовували канджі.