Лікар Павлиш — персонаж цілого ряду фантастичних творів Кира Буличова. Повне ім'я — Владислав Володимирович Павлиш. За фахом — лікар. Працює в далеких космічних експедиціях як судновий лікар.
Історія створення персонажа Павлиш — перший постійний герой у творах письменника. Його прототипом є корабельний лікар, з яким Кир Буличов познайомився в 1967 році під час переходу по Північному морському шляху на суховантажі «Сегежа», де Буличов був кореспондентом журналу «Вокруг света».
Твори циклу
«Тринадцять років шляху» Молодий Павлиш-курсант є персонажем повісті «Тринадцять років шляху» (1984), де він — один із членів екіпажу експериментального корабля «Антей», що літає вже сто років до Альфа Лебедя. Екіпаж змінюється щороку шляхом телепортації. У той час, коли на корабель прибуває зміна, у складі якої і Павлиш, телепортаційний зв'язок із Землею обривається. Виникає дилема: або повертати назад, або летіти тринадцять років до Альфа Лебедя, щоб здійснити вікову мрію Землі про зірки.
«Великий дух та втікачі» У повісті «Великий дух і втікачі» (1972) корабель Павлиша «Компас» зазнає катастрофи. Частина екіпажу занурена в анабіоз, інші загинули під час посадки на маловивченій планеті Форпост, живим залишається лише один Павлиш. Він зміг дістатися до передавача, залишеного на планеті космічними розвідниками, та передати інформацію про катастрофу до галактичного центру. Досліджуючи планету, Павлиш опиняється в центрі тривалого наукового експерименту, який проводить над первісними гуманоїдами Форпоста, що живуть в одній долині, закритій від зовнішнього світу, високорозвинена цивілізація з далекої планети.
«Остання війна» Вперше лікар Павлиш появляється у повісті «Остання війна» (1970). Корабель «Сегежа», на борту якого, зокрема, два негуманоїдних прибульця-вчених (розумні амфібії), які мають експериментальну апаратуру, здатну оживляти давно померлих, висаджується на планеті Муна, жителі якої загинули в ході атомної війни. Однак на планеті в підземних бункерах продовжують жити учасники конфлікту, який загрожує знову спалахнути.
«Закон для дракона» У повісті «Закон для дракона» (1975) Павлиш виявляється змушений замінити лікаря, що важко постраждав, дослідницької бази на планеті Клерена. На планеті база знаходиться в центрі катастрофи екосистеми, завдяки чому ситуація там майже прифронтова: жителі бази змушені боротися з природою цієї планети. Павлиш розгадує загадку, завдяки чому екологія місцевості, де існує база, нормалізується. У повісті багато уваги приділено темі відповідальності людини за стан довкілля.
«Біла сукня Попелюшки» Повість «Біла сукня Попелюшки» (1980) розповідає про любов Павлиша до прекрасної Марини Ким, що випадково зустрілась з ним на балу-маскараді на місячній станції. Пізніше він знаходить її на далекій космічній базі. Марина — біоформ, її тіло перетворено на пташине для наукового дослідження далеких планет.
«Половина життя» Повість «Половина життя» (1973) розповідає про долю радянської жінки Надії Матвіївни Сидорової з-під Калязіна, що волею нагоди стала живим експонатом у зоопарку інопланетного корабля-автомата, який провів короткострокову розвідку на Землі в серпні 1956 року. Вона прожила половину життя на цьому кораблі-автоматі, що здійснює тривалий обліт зоряних систем у пошуку зразків тваринного світу. Надія змогла порозумітися з також захопленими в полон розумними негуманоїдами, яких вона називає «трепангами» через їхню зовнішню схожість із цими істотами. Разом вони організують втечу з корабля, проте Надія Сидорова, відволікаючи на себе удар охорони, трагічно гине, даючи решті втекти. Лікар Павлиш, член експедиції, що виявила мертвий корабель-розвідник, випадково знаходить записки Надії з розповіддю про свою долю. А на планеті «трепангів», які врятувалися завдяки її самовідданій допомозі, як з'ясовується пізніше, стоїть пам'ятник Надії Сидоровій, про яку там усі пам'ятають. Фотографію цього пам'ятника земна експедиція, що повернулася на Землю, вручає нащадку Надії, її внучці.
«Селище» У романі «Селище», що вийшло повним виданням у 1988 році, Павлиш з'являється лише у другій частині. Роман присвячений історії виживання землян, внаслідок катастрофи свого корабля. Люди змушені існувати на дикій, негостинній планеті зі складними природними та кліматичними умовами. Павлиш є членом короткострокової експедиції на цю планету, яка довгий час не підозрює, що тут живуть у відчайдушному становищі земляни.
«Бранці боргу» Розповідь, виявлена в архіві Кира Буличова, описує інспекційний політ лікаря Павлиша на планету, де вчені проводять експерименти з природою часу. Насилу приземлившись, Павлиш виявляє, що один із дослідників заражений смертельним вірусом, який не залишає йому часу завершити дослідження.
«Садівник у засланні» Лікар Павлиш застряг на астероїді Дена і в буфеті космодрому познайомився з незвичайною людиною, професором Гурієм Ніцем. Той не дозволяв називати себе професором, брехав, що не має авторського екземпляра своєї нової книги і перебував на астероїді як би не з власної волі. Пізніше Павлиш з'ясував, що книгу (другий том «Мертвих душ») той написав, перемістившись у часі та скопіювавши у Гоголя ще не спалений рукопис. Окрилений успіхами з виправлення прикрих помилок історії, Ніц зробив у минулому інший вчинок, але вже не такий шляхетний і чим чорт не жартує, міг зробити ще один, цього разу кримінальний. Тому його від гріха подалі і відправили на Дену. На астероїді він застосував свій другий дар — агрономічний, створивши чудову оранжерею.
Примітки
Посилання