Сеїті Іто (; 26 липня 1890 — 7 квітня 1945) — японський воєначальник і штабний офіцер, адмірал.

Біографія Іто народився в окрузі Міїке, містечко Такада (нині місто Міяма, префектура Фукуока). Закінчив 39-й клас Імператорської військово-морської академії Японії в 1911 році. Він був 15-м серед 148 курсантів і служив мічманом на крейсері «Асо» та лінкорі «Акі».

Його просування по службі було регулярним і швидким: прапорщик з 1 грудня 1912 року, молодший лейтенант з 1 грудня 1914 року та лейтенант з 1 грудня 1917 року.

Іто повернувся до Військово-морського штабного коледжу в 1923 році, закінчивши 21-й клас у званні капітан-лейтенанта. Іто відвідав Сполучені Штати з травня по грудень 1927 року, а після повернення був підвищений до командера. Він став капітаном 1 грудня 1931 року, а з березня 1932 року по листопад 1933 року був призначений військово-морським аташе в Маньчжоу-Го. Разом з адміралом Ісороку Ямамото, Іто, добре усвідомлюючи нерівність у ресурсах та промисловій потужності між Сполученими Штатами та Японією, був відвертим прихильником підтримки добрих відносин зі Сполученими Штатами.

У листопаді 1933 року Іто отримав своє перше командування як капітан легкого крейсера «Кісо». У листопаді 1935 року його було переведено до команди нещодавно введеного в експлуатацію важкого крейсера «Моґамі». У квітні 1936 року йому було доручено командування важкого крейсера «Атаґо». У грудні 1936 року Іто було призначено командиром лінкора «Харуна».

1 грудня 1937 року Іто став контрадміралом і був призначений начальником штабу 2-го флоту. Наступного року його було призначено начальником кадрового бюро Міністерства ВМС. Після двох років служби Іто командував 8-ю дивізією крейсерів (8-ма крейсерська дивізія) у листопаді 1940 року до призначення начальником штабу Об'єднаного флоту у квітні 1941 року.

У вересні того ж року Іто став заступником начальника Генерального штабу Імператорського флоту Японії, а через місяць, 15 жовтня 1941 року, був підвищений до віцеадмірала. Він обіймав цю посаду до грудня 1944 року, коли був призначений командувачем 2-го флоту, що базувався у Внутрішньому морі.

На початку квітня 1945 року Іто командував останнім великим наступом Імператорського флоту Японії, коли він очолив лінкор «Ямато» в його останній вилазці в супроводі легкого крейсера «Яхагі» та восьми есмінців в операції «Тен-Го», метою якої було знищення ВМС США під час битви за Окінаву. Іто спочатку виступав проти місії, яку вважав марною та марнотратною, але зрештою поступився, дізнавшись, що імператор очікує, що флот здійснить якусь атаку. 7 квітня 1945 року американські літаки помітили японські кораблі, що прямували до Окінави, і згодом кілька сотень американських авіаносних літаків атакували їх. Через відсутність японської повітряної підтримки кораблі були розгромлені, а «Ямато», «Яхагі» та чотири есмінці були потоплені численними влучаннями бомб і торпед. Після наказу скасувати місію та врятувати решту ескорту, Іто вирішив затонути разом з «Ямато».

Іто посмертно був підвищений до повного адмірала. Через десять днів після його смерті його єдиний син загинув, беручи участь у нападі камікадзе поблизу Окінави.

Нагороди

Орден Вранішнього Сонця 3-го класу Орден Золотого шуліки 4-го класу Орден Священного скарбу 3-го класу Орден Сприятливих хмар 3-го класу (Маньчжурська держава) Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Тайсьо Військова медаль 1914—1920 Медаль Перемоги Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Тайсьо Медаль Маньчжурського інциденту Медаль Китайського інциденту 1937 Пам'ятна медаль «2600 років Японії»

Примітки

Література

— First-hand account of the battle by the captain of the Japanese cruiser Yahagi. — Anthology of articles by former officers of the Imperial Japanese Navy and Air Defense Force

— A first-hand account of the battle by Yamatos only surviving bridge officer.

Посилання