Тринадцять мучеників Баґумбаяна ― група з тринадцяти філіппінських патріотів, страчених іспанською колоніальною владою 11 січня 1897 року на полі Баґумбаян (нині парк Рісаль) у Манілі. Разом із Хосе Рісалем вони стали символом боротьби за незалежність Філіппін, а їхня смерть сприяла посиленню Філіппінської революції.

Передумови Наприкінці XIX століття на території Філіппін розгорілася низка повстань проти іспанських колонізаторів, ключову роль у яких відігравала організація «Катіпунан» під проводом Андреса Боніфасіо. Хоча місцева влада швидко придушувала локальні виступи, загроза масштабної революції викликала серйозне занепокоєння в іспанської адміністрації. Задля усунення патріотично налаштованих еліт та залякування населення колоніальна влада вдалася до політики терору. Проте репресії та страти лідерів лише радикалізували рух опору, що згодом переріс у повномасштабну Філіппінську революцію та призвів до падіння іспанського панування.

Страта Після подій, відомих як «Клич Балінтавака» () або «Клич Пугад Лавіна» () у серпні 1896 року, почалися масові арешти підозрюваних у зв'язках з повстанцями. Одну з таких груп, що складалася з представників інтелігенції, бізнесменів та військових, було заарештовано у вересні 1896 року. Їх звинуватили у державній зраді та організації заколоту.

Після показового військового суду обвинувачених засудили до смертної кари. На світанку 11 січня 1897 року, через 12 днів після розстрілу національного героя Хосе Рісаля, на тому ж полі Баґумбаян розстріляли тринадцятьох засуджених.

Жертви Жертвами страти стали тринадцятеро філіппінців, які належали до різних соціальних верств, але були об'єднані ідеєю реформ або незалежності:

Домінго Франко () ― торговець тютюном, родом з Капіса. Один із засновників Ліги, він знав Хосе Рісаля і, як кажуть, розповсюджував його твори «» та «», коли читати чи володіти примірником було небезпечно. Він допомагав збирати гроші для так званого «Руху пропаганди». Нумеріано Адріано (; 1846 р.) ― був юристом і масоном. Він знав Рісаля та Аполінаріо Мабіні. Був одним із засновників , він також був учасником Катіпунану. Мойсес Сальвадор (; 1868 р.) ― навчався в та продовжив навчання в Мадриді. Він знав Рісаля, був масоном і членом партії . Франсіско Роксас (; 1851 р.) ― був музикантом і бізнесменом, учасник Катіпунану. Хосе Дізон () ― філіппінський патріот, масон, гравер, один із засновників таємного революційного товариства «Катіпунан». Бенедікто Ніхага () ― другий лейтенант іспанської армії, за відомими даними, був добрим солдатом. Але його відданість стала під сумнівом, коли його поєднали з повстанням Катіпунану. Херонімо Медіна () ― був філіппінським капралом іспанської армії, проте він залишався вірним своїй країні та співвітчизникам, тому він приєднався до Катіпунану і, як вважається, допоміг спланувати повстання в Сан-Хуан-дель-Монте 30 серпня 1896 року. Антоніо Салазар () ― був бізнесменом родом з Кавіте та власником ринку. Саме з його зізнань, отриманих під тортурами, було викрито інших учасників діяльності Катіпунану, зокрема Домінго Франко. Рамон Паділья () ― працівник Манільської митниці, був грубим з Еміліо Агінальдо, який затаїв на нього образу, що мало не призвело до дуелі. Пізніше він перепросив, і це, ймовірно, на мить врятувало йому життя. Фаустіно Вільяруель () ― був купцем та масоном. Він також був одним із засновників та прихильником пропагандистського руху. Брауліо Рівера (; 1867 р.) ― був членом Катіпунану. Луїс Енсісо Вільяреал (; 1846 р.) ― був родом з Дараги, Альбай, і був відомий своїми витонченими танцями та грою на скрипці. Він прочитав французький посібник кравця та відкрив магазин в Ескольті, де вів жвавий бізнес. Він виграв у лотерею та подорожував Японією. Ймовірно, його було пов'язано з Катіпунаном, оскільки він був масоном та членом , а також сприяв пропагандистському руху. Еустасіо Маналак () ― єдине, що відомо про нього, то це те що він був масоном. У деяких джерелах він Фаустіно Маналак ().

Див. також Катіпунан

Коментарі

Література

Примітки