Дідьє Барбелів'єн (, 10 березня 1954, Париж) — французький співак, композитор і автор пісень.

З 1976 року, коли він написав пісню Michèle для Жерара Ленормана, він написав понад дві тисячі п'ятсот пісень. Його пісні виконувала велика кількість франкомовних виконавців, зокрема Ерве Вілар, Жерар Ленорман, Мішель Сарду, Джонні Голлідей, Даліда, Мірей Матьє, Мішель Торр, Сільві Вартан, Лінда де Суза, Шейла, Патрісія Каас, Гару, Жульєн Клерк та Селін Діон.

Також він досяг успіху як співак, зокрема з піснями À toutes les filles… та Il faut laisser le temps au temps, обидві з яких досягли першого місця в Top 50.

Дідьє Барбелів'єн отримав орден Почесного легіону у 2008 році.

Біографія Дідьє Барбелів'єн народився 10 березня 1954 року у 14 окрузі Парижа та проводив канікули в Лозері, регіоні, звідки родом його мати. Він виріс у Конго, де його батько займався імпортом-експортом домашніх тварин, перш ніж повернутись до Франції у віці шести років.

Після прибуття до Франції він прожив два з половиною роки в Атлантичній Луарі, в Ла-Шапель-Глен, зі своєю тіткою та дядьком. Після повернення батьків з Африки Дідьє повернувся до них в Аньєр, а потім в Ормессон-сюр-Марн, де прожив до 13 років. З цього віку він жив у Парижі, в 11 окрузі, зі своєю бабусею та навчався в ліцеї Шапталя до закінчення середньої школи. Пізніше він вивчав право в Парижі.

Дідьє Барбелів'єну було лише 16 років, коли він почав писати пісні. Деякі з його текстів були адаптовані в успішні пісні, такі як хіт Méditerranéenne для Ерве Вілара, який є кавером на пісню L'Italiano Тото Кутуньо. Він написав пісню Il y aura toujours des violons (композицію Жерара Стерна) для Жоеля Прево, який представляв Францію на пісенному конкурсі Євробачення 1978 року в Парижі і посів третє місце з двадцяти країн.

Дідьє Барбелів'єн також здобув визнання як автор пісень. Він досяг свого першого успіху як виконавець у 1980 році з піснею ElleMeilleures ventes de singles de 1980 ., а потім у 1990 році вийшов дует з Феліксом Греєм, зокрема з піснями À toutes les filles… та Il faut laisser le temps au temps, яка досягли першого місця в рейтингу Top 50Meilleur classement hebdomadaire de À toutes les filles, lescharts.com (classement des ventes réalisé par l'IFOP pour le SNEP).Meilleur classement hebdomadaire de Il faut laisser le temps au temps sur le site lescharts.com (classement des ventes réalisé par l'IFOP pour le SNEP).. У 1993 році Дідьє Барбелів'єн здивував свою аудиторію, повернувшись до центру уваги з історичним епосом Vandée 93 , натхненним романом Віктора Гюго «Дев'яносто третій рік». Пісня Les Mariés de Vendée, виконана разом з Анаїс, стала одним із його найбільших хітів.

У 1995 році він написав і склав разом із Франсуа Бернхаймом пісню Il me donne rendez-vous для Наталі Сантамарії, яка представляла Францію на тогорічному пісенному конкурсі Євробачення. Вона посіла четверте місце серед двадцяти трьох країн. Наступного року він написав усі тексти для музичного шоу «Les enfants du soleil», яке проходило кілька тижнів у концертному залі Dôme у Марселі.

У 2003 році він випустив триб'ют-альбом з Лео Ферре під назвою «Léo», в якому переспівав різні пісні, написані Ферре, такі як La Mémoire et la Mer, Avec le temps, Thank you Satan, L'Idole і Ton style.

У 2005 році, Дідьє Барбелів'єн випустив альбом Envoie les clowns, а у 2007 році він випустив альбом États des Lieux, який надихнув його (вперше в кар'єрі) на живі виступи, зокрема в «Олімпії» в січні 2012 року, перш ніж продовжити турне Францією.

Його альбом Atelier d'Artistes, випущений у вересні 2009 року, в якому він переспівує найвидатніші пісні, написані ним для інших співаків, отримав платиновий дискCertifications du SNEP.. Він отримав таку ж нагороду за альбом Mes préférences (2011), в якому він віддає шану всім митцям, якими захоплювався У червні 2012 року вийшла збірка з трьох компакт-дисків, що містить його найкращі хіти, а також два невидані треки: La montagne та Que serais-je sans toi, дует з Наташею Сент-П'єр.

У 2016 році він випустив більш інтимний альбом під назвою Amours de moi, у якому віддає шану своїй матері, яка страждала на хворобу Альцгеймера, піснею Les Violons du passé, а дві пісні (Amours de moi і Parc Monceau) були присвячені його дочкам-близнючкам.

Перенісши операцію на голосових зв'язках у 2020 роціDidier Barbelivien: Le Dernier Chanteur De Slow [Les Clochards Célestes #99], з початку 2021 року він став вести шоу Dis-moi ce que tu chantes на телеканалі Europe 1, в якому брав інтерв'ю у знаменитостей про їхні улюблені пісні.

9 жовтня 2024 року Паризький апеляційний суд засудив його разом із Жільбером Монтаньє за плагіат після того, як він використав пісню Джанні Наццаро Une fille de France, опубліковану в 1979 році, як натхнення для свого хіта On va s'aimer. Барбелів'єн більше не отримував гонорари за цю пісню....

Особисте життя

Дідьє Барбелів'єн одружився з Крістін Коше у 1982 році. Пара мала сина Давіда, який народився 10 березня 1981 році.

У 1992 році Дідьє мав стосунки зі співачкою Анаїс, з якою заспівав кілька дуетів.

У 2004 році Дідьє Барбелів'єн познайомився з Лорою Бернардіні, яка народилася в 1981 році, та одружився з нею 30 серпня 2012 у ратуші Неї-сюр-Сен. У пари 25 грудня 2010 року народились доньки-близнючки, Луїза та Лола.

Дідьє Барбелів'єн, давній друг Ніколя Саркозі, підтримував його на виборах у 2012 та 2016 роках. Він знову підтвердив свою підтримку йому після його ув'язнення у в'язниці Ла-Санте у жовтні 2025 року.

Дискографія

Основні пісні

Être César Elle (1980) Elsa (1982) Vive le Roi À toutes les filles… з Феліксом Греєм (1990) Il faut laisser le temps au temps з Феліксом Греєм (1991) E vado via з Феліксом Греєм Les Mariés de Vendée з Анаїс (1992) Quitter l'autoroute avec Anaïs C'est d'quel côté la mer Là où je t'aime (1985) Chanteur de slow Puy du fou Jean de France Baobab Les violons du passé (2016)

Альбоми 1980: Elle 1982: Elsa 1985: C'est de quel côté la mer? 1987: Peut-être toi, peut-être une autre 1989: Des mots d'émotion 1991: Nos amours cassées 1992: Vendée 93 1993: Gens qui chantent 1994: Toujours par la main 1994: Quitter l'autoroute 1995: Que l'amour 1997: Yesterday les Beatles 2001: Chanteur français (FR #130) 2003: Léo 2005: Envoie les clowns (FR #56) 2007: État des lieux: J'écrivais des chansons (FR #96) 2009: Atelier d'artistes (FR #8) 2011: Mes préférences (FR #4) 2013: Dédicacé (FR #27) 2016: Amours de moi (FR #84)

Примітки