Чо́тки (множина від , від — «читати», «лічити», «рахувати») — шнур або стрічка, найчастіше замкнуті в кільце, на яких нав'язані вузлики або нанизані намистини (зерна), пластинки чи інші однорідні елементи. У багатьох релігіях, зокрема буддизмі, індуїзмі, ісламі та християнстві, використовуються для рахунку прочитаних молитов чи інших ритуальних дій, збереження уваги й концентрації, задавання ритму тощо.
Найдавніші з відомих чоток були створені в II тисячолітті до нашої ери в Індії.
У християнстві використання чоток відоме з II століття. На Сході, у Сирії, християни, побудували перші монастирі, почали молитися там, нанизуючи сушені зернята ягід на шнурочки. В період середньовіччя Латинська церква перейняла чотки від Східної церкви.
На давніх образах бачимо перших руських ченців у Києві — святих Антонія й Феодосія Печерських — з чотками в руках.
Давньоруський «Номоканон» з XI ст. приписує у 87 правилі: «Вервиця хай має 103 вузли. На всякому вузлі хай мовить чернець приписану молитву». Коли хто вступає в чернечий стан, одержує вервицю зі словами: «Брате, прийми духовний меч, слово Боже…». Отже, вервиця — це духовний меч ченця, яким він має поборювати всі спокуси. Носять їх і православні єпископи.
У XV—XVII ст. в Київській митрополії розрізняли чотки та вервицю, хоча тепер дехто змішує поняття. Чотки — це 150 (або 33) вузликів для відчитки псалтиря чи Ісусової молитви без розподілу, а вервиця — це вузлики розділені по десятках. Тарас Шевченко, змальовуючи в поемі «Чернець», образ Семена Палія, що пішов до Межигірського Спаса, згадує й за чотки:
Різновиди
Християнські: вервиця (від ) — православні чотки з мотузки з нав'язаними вузликами ліствиця або лестовка (від давньорус. лѣствица) — старообрядницькі чотки розарій () — католицькі чотки Джапа-мала (), мала () — індуїстські та буддійські чотки (), місбаха (), тасбіх (тесбіх, ) — мусульманські чотки Комболої () — грецькі чотки, котрі не мають релігійного значення
Примітки
Джерела
Посилання Чотки // Українська Релігієзнавча Енциклопедія