Нісан Бак (; 1815, Бердичів, Київська губернія, Російська імперія — 1889) — був лідером хасидської єврейської громади в Османській Палестині. Він був засновником двох єврейських кварталів у Єрусалимі, (більш відомого як Батей-Ніссан-Бак) та єменського єврейського кварталу, а також будівельником синагоги , також відомої як Нісан-Бак-Шул.

Біографія

Нісан Бак народився в Бердичеві як єдиний син рабина Ізраїля Бака, хасида. Родина іммігрувала до Османської Сирії у 1831 році.

Батько, Ізраїль Бак

(1797—1874), також відомий як Ізраїль Бак, походив з родини друкарів з Бердичева. Після того, як він працював друкарем у своєму рідному місті з 1815 по 1821 рік і був змушений закрити свій бізнес, він зрештою іммігрував до Палестини в 1831 році. Він знову відкрив свою друкарню в Цфаті, ставши першим, хто друкував там книги на івриті з кінця 17 століття. У 1834 році його друкарський верстат був знищений, а він сам був поранений під час проти єгипетського правління. Потім він оселився на сусідній горі (Мерон) разом з іншими п'ятнадцятьма єврейськими родинами, де громада займалася сільським господарством, що зробило її першою єврейською фермою в країні в сучасну епоху та першим новим поселенням традиційної єврейської громади, . Спочатку постраждавши від року, а також після того, як його друкарня та ферма були зруйновані під час року, він покинув Галілею та переїхав до Єрусалиму. Там він знову запустив свою друкарню в 1841 році — першу і єдину єврейську друкарню в місті до 1863 року. Ніссан допомагав батькові управляти друкарнею, яка випустила велику кількість книг, а в 1863 році Ісраель Бак також почав редагувати «», другу єврейську газету в країні. Ісраель Бак також був одним із забудовників Єврейського кварталу в Старому місті Єрусалиму. На початку 1840-х років батько та син заснували першу хасидську громаду в Єрусалимі. Ісраелю та Ніссану Баку вдалося побудувати центральну хасидську синагогу, яка офіційно отримала назву , на честь єврейського прізвиська голови хасидського двору , ребе Ісраеля Фрідмана з Ружина. Однак вона була більш відома як «синагога Нісана Бака».

Нісан Бак: пізніші роки

Після того, як Нісан Бак допомагав батькові до його смерті в 1874 році, він взяв на себе друкарню, якою керував ще дев'ять років. Після її продажу він продовжив свою роботу як лідер єврейської громади в Єрусалимі, точніше хасидського сектору, де також виконував обов'язки місцевого голови династії . Бак, який мав добрі стосунки з османським урядом, зумів пом'якшити укази, спрямовані проти єврейської громади, та ініціював і здійснив від її імені будівництво кількох житлових проектів у місті.

Бак також був піонером єврейського Просвітництва, або Гаскали, у своїй громаді разом зі своїм зятем , який відновив видання газети «Гаваццелет» у 1870 році. У рамках своїх спроб реформ Бак і Фрумкін виступили проти традиційної системи розподілу благодійних коштів, що надходили з-за кордону, — . Вони знову були активними серед тих, хто заснував у 1884 році Товариство Езрат Ніддахім, єврейську асоціацію, призначену для протидії діяльності християнських місій, які намагалися навернути євреїв. Езрат Ніддахім продовжив будівництво невеликого району для нещодавно прибулих євреїв з Ємену в арабському селі , поруч з Єрусалимом.

Бак помер у 1889 році та був похований на єврейському цвинтарі на Оливковій горі.

Синагога Нісан Бак

Хоча хасиди в Єрусалимі вже були до 1747 року, вони молилися в невеликих приватних синагогах та будинках. У 1839 році Бак почав складати плани хасидської синагоги. До того часу, у 1843 році, Ніссан Бак вирушив з Єрусалиму, щоб відвідати ружинського ребе в Садагурі. Він повідомив йому, що цар Микола I має намір купити ділянку землі біля Стіни плачу з метою будівництва церкви та монастиря. Ружинський ребе заохотив Бака побудувати там синагогу. Він купив землю у її арабських власників за непомірну суму за кілька днів до того, як цар наказав російському консулу в Єрусалимі здійснити покупку. Таким чином, цар придбав іншу ділянку землі для церкви, сьогодні це .

Проєкт синагоги, архітектором і підрядником якого був Бак, постійно затримувався. На збір коштів було витрачено понад десять років, а будівництво тривало шість років, з 1866 по 1871 рік. Міська легенда, яку висвітлювали багато газет, свідчить, що під час візиту австро-угорського імператора Франца Йосифа I до Єрусалиму в 1869 році він відвідав місце будівництва синагоги. Побачивши, що споруда не має купола, він запитав, чому будівля не завершена. Нісан Бак, як повідомляється, відповів: «Ваша Величносте, вона знімає перед вами капелюха, оскільки ви відомі в усьому світі як правитель, дружній до євреїв». Згідно з історією, імператор вніс свій внесок у кошти для завершення будівництва купола синагоги. Величну триповерхову синагогу було відкрито 19 серпня 1872 року. Протягом наступних 75 років вона служила центром хасидської громади міста. Вона вважалася однією з найкрасивіших синагог Єрусалиму, з вражаючим видом на Храмову гору, вишуканими прикрасами та прекрасними срібними предметами, подарованими хасидами. Її було зруйновано Арабським легіоном під час арабо-ізраїльської війни 1948 року.

Кір'я-Неемана

У 1875 році Нісан Бак разом із рабином Шмуелем Мордехаєм Варшавським та під егідою Волхін заснував єврейський район , який спочатку називався Охолей Моше ві-Йхудіт («Намети Мозеса та Єгудіт»), але в народі був відомий як Батей Нісан Бак («Будинки Нісан Бака»). Спочатку район призначався для євреїв-хасидів, але через брак фінансування було збудовано лише 30 із запланованих 60 будинків. Решту землі було розподілено між кількома іншими групами: , та перськими євреями. У 1890-х роках поруч із Кір'я-Неемана було зведено ще один район, Ешель Аврахам, для грузинських та кавказьких євреїв. Ці райони були практично покинуті під час палестинських заворушень 1929 року, а будинки захопили християни та мусульмани. Решта єврейських жителів покинули місце після захоплення арабами Східного Єрусалиму після 1948 року.

Примітки

Бібліографія