По У Гун (, знаний як Мін Ко Наїнг; , Янгон, М'янма) — активіст руху за демократію та дисидент з М'янми. Неодноразово засуджений за свою опозиційну діяльність. Газета «Нью-Йорк таймс» назвала його «найвпливовішим опозиціонером Бірми після Аун Сан Су Чжі».

Ранні роки Народився в Янгоні, третій син Тхет Ньюнта та Хла Чжі, подружжя з Мудона в штаті Мон. У нього є три сестри: Чжі Чжі Ньюн, Є Є Ньюн і Тадар Ньюн. Його батьки — мони, але Мін Ко Наїнг лише поверхнево володіє монською мовою, хоча залишається учасником життя громади мон у Янгоні, виступаючи з промовою на щорічному Національному дні мон.

У середині 1980-х років розпочав навчання на бакалавраті Рангунського університету мистецтв і наук на факультеті зоології. У студентські роки був активним членом мистецького клубу, де любив читати, писати вірші та малювати карикатури, особливо сатиричні. За словами одногрупників, Мін Ко Наїнг був членом трупи виконавців, яка брала участь у традиційному конкурсі під час Тінгіану. Трупа «Козячий рот і духовне око» виконувала сатиричні п'єси та сценки, кепкуючи з військового уряду Бірми та відсутності свободи та демократії. Хоча трупа була популярною, вона також привернула увагу агентів бірманської військової розвідки, які почали відстежувати пересування Мін Ко Наїнга. Попри незаконність створення студентських спілок у Бірмі, разом з іншими студентами створив підпільні навчальні групи для обговорення політичної ситуації в Бірмі, які переросли в таємну студентську спілку.

Страйк 8888 та Всебірманська федерація студентських спілок У вересні 1987 року Не Він без попередження анулював більшість номіналів к'ятів — багато людей втратили свої заощадження за одну ніч. Особливо постраждали студенти, які заощаджували гроші на оплату навчання. Ця заява призвела до заворушень у кількох університетахLwin, Nyi Nyi. (1992). ''Refugee Student Interviews''. A Burma-India Situation Report. Ситуацію ще більше загострилась 12 березня 1988 року через стрілянину в студента-протестувальника Фоне Мау під час зіткнення з поліцією. 16 березня Мін Ко Наїнг організував мітинг за участю 3000 студентів у кампусі свого університету, на якому розповів про роль студентських рухів в історії Бірми. Коли студенти спробували вирушити маршем до Рангунського технологічного інституту, де загинув Фоне Мау, їх зупинила барикада з колючого дроту біля озера Інья, після чого поліція напала на них, що призвело до кількох загиблих і численних арештів.

Після закриття урядом Не Віна університетів, рух перейшов у підпілля. Мін Ко Наїнг продовжував організовувати протестувальників і поширювати плакати про насильство на озері Інья. Не Він невдовзі погодився піти у відставку, і 7 липня багатьох ув'язнених студентських активістів звільнили. Наступного дня опублікували першу заяву від імені нової Всебірманської федерації студентських спілок, організації, яка раніше була знана своєю боротьбою проти британського колоніального правління.Федерація продовжувала публікувати заяви Мін Ко Наїнга, в яких він закликав до протестів проти військового уряду, зокрема заклик до загального страйку 8 серпня 1988 року, дата якого згодом стала синонімом самого руху.

Страйк 8888 підтримали сотні тисяч людей на вулицях Янгона і став поворотним моментом у русі за демократію в Бірмі. Мін Ко Наїнг продовжував виступати перед натовпом перед посольством США та лікарнею загального профілю в Рангуні, де раніше урядові сили Бірми вбивали протестувальників. Він організував для доньки героя незалежності Аун Сана, Аун Сан Су Чжі, першу промову перед натовпом біля пагоди Шведагон. Аун Сан Су Чжі згодом обрана прем'єр-міністром на загальних виборах 1990 року, але їй відмовила в посаді й ув'язнила Державна рада з відновлення правопорядку.

Протести тривали до 18 вересня, після чого солдати відкрили вогонь по натовпу, внаслідок чого загинуло щонайменше 3000 людей.

Політичне ув'язнення Продовжував свою організаторську роботу підпільно задля уникнення арешту. За кілька місяців схоплений разом з іншими студентами. Засуджений до 20 років ув'язнення за підбурювання до «порушень порядку, миру та спокою». У січні 1993 року вирок скоротили на 10 років за загальною амністією. Amnesty International вважала його в'язнем совісті й активно боролася за його звільнення.

Друге ув'язнення Наприкінці вересня 2006 року повторно заарештований. Хтай Кьюе, Ко Ко Г'ї, Пйоне Чо та Мін Зея були заарештовані разом з ним напередодні національного з'їзду 2006 року у М'янмі. У січні 2007 року звільнені без офіційних пояснень ні їхнього початкового арешту, ні раптового звільнення.

Кампанії Після звільнення з в'язниці Мін Ко Наїнг допоміг заснувати Студентську групу «Покоління 88», яка продовжувала боротьбу за демократію в Бірмі.

4 січня 2007 року студенти «Покоління 88» організували кампанію «Відкрите серце», спрямовану на заохочення людей до свободи слова. Люди можуть написати керівнику Державної ради миру та розвитку, старшому генералу Тан Шве, про свої почуття під час військового уряду.

Студентська група «Покоління 88» також провела кампанію «Біла неділя» з 11 березня 2007 року по 20 травня 2007 року, щоб висловити підтримку членам сімей політичних в'язнів. Протягом цього періоду вони щонеділі відвідували родини політичних в'язнів у Янгоні.

Політичне ув'язнення 2007 року Заарештований близько опівночі 21 серпня 2007 року разом з іншими 13 лідерами «Покоління 88 студентів» за організацію мирних демонстрацій. 11 листопада 2008 року разом з іншими 22 учасниками демонстрацій засуджений до 65 років позбавлення волі за їхню роль у подіях у серпні 2007 року.

Звільнення та політична кар'єра 13 січня 2012 року звільнений разом з низкою інших активістів в рамках президентського помилування політичних активістів.

Не висував свою кандидатуру на парламентських виборах 2015 року, попри очікування. Багато спостерігачів зазначали, разом зі своїми однодумцями він найкраще підходять для управління політичним ландшафтом країни.

Після військового перевороту 1 лютого 2021 року перебував на втіках. Він закликав громадськість застосувати підхід «без визнання — без участі» до нового військового режиму та закликав людей об'єднатися у протестах проти перевороту.

13 лютого 2021 року, після державного перевороту у М'янмі 2021 року, Мін Ко Наїнгу та шістьом іншим відомим особам висунули звинувачення та видали ордери на арешт відповідно до розділу за підбурювання до заворушень проти держави та загрозу «громадському спокою» через їхні публікації в соціальних мережах.

Міжнародне визнання Ушанований численними міжнародними нагородами за свою активну діяльність. Серед них: Премія Кванджу за права людини 2009 року, Премія за громадянську мужність 2005 року разом з Анною Політковською та Муніром Саїдом Талібом, премія Homo Homini 2000 року, Студентська премія миру 2001 року, Нагорода свободи імені Джона Гамфрі 1999 року разом з Синтією Маунг з клініки Ме Тао.

2012 року оголошений лавреатом нагороди від Національного фонду демократії США, але він заявив про свій намір не відвідувати церемонію на знак солідарності з іншими активістами, яким відмовили у візах.

Геноцид рохінджа На пресконференції 13 вересня 2017 року, у розпал геноциду рохінджа (переслідування та нападів на переважно мусульманську етнічну меншину М'янми рохінджа), Мін Ко Наїнг з'явився з групою активістів «Покоління миру 88 та відкритого суспільства», на якій учасники опублікували письмову заяву, в якій спростували версію подій, викладену у відомих міжнародних ЗМІ. На заході він підтримав цивільний уряд М'янми в його жорстких відносинах з громадою рохінджа, заявивши, що проблеми в штаті Ракхайн не є релігійними чи расовими, а радше пов'язані з тероризмом й імміграційним законодавством.

Примітки

Посилання