Canis lupus columbianus (вовк Британської Колумбії) — підвид сірого вовка, що живе у вузькій смузі, яка охоплює ті частини материкового узбережжя та прибережних островів, вкритих помірними дощовими лісами, що простягаються від острова Ванкувер, Британська Колумбія, до архіпелагу Олександра на південному сході Аляски. Цю територію обмежує Береговий хребет.

Таксономія Вовка вперше класифікував як окремий підвид в 1941 році Едвард Голдман, який описав свій зразок як великого розміру, з черепом, що нагадує череп C. l. pambasileus, а хутро якого зазвичай має коричниво-брунатний відтінок. Цей вовк визнаний підвидом Canis lupus у таксономічному довіднику Mammal Species of the World (2005).ozencraft, W. C. (2005). "Order Carnivora". In Wilson, D. E.; Reeder, D. M. (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. pp. 575–577. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494. url=https://books.google.com/books?id=JgAMbNSt8ikC&pg=PA576

Дослідження, що використовують мітохондріальну ДНК, показали, що вовки прибережної південно-східної Аляски генетично відрізняються від внутрішніх сірих вовків, що відображає закономірність, виявлену й в інших таксонів. Вони демонструють філогенетичний зв’язок із винищеними вовками з півдня (Оклахома), що вказує на те, що ці вовки є останніми залишками колись широко поширеної групи, яку значною мірою винищено в ХХ столітті, і що вовки Північної Америки первісно поширилися з південних рефугіумів нижче межі Вісконсинського зледеніння після дегляціації наприкінці Останнього льодовикового максимуму. Ці результати ставлять під сумнів таксономічну класифікацію C. l. nulibus, запропоновану Новаком. Інше дослідження виявило, що вовки прибережної Британської Колумбії генетично та екологічно відрізняються від внутрішніх вовків, включно з іншими вовками з континентальної частини Британської Колумбії. Дослідження трьох прибережних підвидів вовків виявило тісний філогенетичний зв’язок між регіональними підвидами, які є географічно та екологічно суміжними, і запропонувало визнавати C. l. ligoni, C. l. columbianus та C. l. crassodon як один підвид C. lupus.

У 2016 році два дослідження порівняли послідовності ДНК 42 000 однонуклеотидних поліморфізмів у північноамериканських сірих вовків і виявили, що прибережні вовки є генетично та фенотипово відмінними від інших вовків. Вони мають однакові середовище проживання та види здобичі і утворюють один із шести визначених у дослідженні екотипів — генетично й екологічно відокремлену популяцію, ізольовану від інших популяцій через відмінності типу середовища існування. Локальна адаптація екотипу вовка найімовірніше відображає його схильність залишатися в тому типі середовища, у якому він народився. Вовки, що живляться рибою та невеликими оленями у вологих прибережних середовищах, як правило, менші за інших вовків.

Опис C. l. columbianus є одним із найбільших підвидів північноамериканських вовків. Вони важать приблизно від 36 кг — 68 кг і мають довжину приблизно 152 см — 178 см. Ці вовки мають довгу шерсть, яка зазвичай чорна, часто зі вкрапленнями сірого або коричневого

Примітки