Су Су Нвей (, також знана як Су Су Нве; нар. 1971, Тан Манаїнг, Янгон, М'янма) — бірманська активістка за демократію та політична ув'язнена. 2005 року стала першою громадянкою М'янми, яка успішно подала до суду на місцевих посадовців згідно з законом 1999 року про примусову працю.

Біографія Народилася в селі Тан Манаїнг неподалік Янгона, Янгон, М'янма. Вона подала скаргу після того, як місцева Рада миру та розвитку сільського округу разом з іншими жителями села змусили працювати на проєкті будівництва дороги. Справу потім продовжили юристи Національної ліги за демократію. За результатами розгляду справи 3 вересня 2004 року голову Ради миру та розвитку сільського округу Танманаїнг Сейн По засудили до 16 місяців ув'язнення, а інші члени: К'яв Тхін, Мьїнт Тейн та Аун Кхін отримали по вісім місяців в'язниці. Після судового розгляду Су Су Нвей заявила, що Сейн По пройшов повз неї на дорозі з товаришем і сказав їй, що її слід «забити до смерті».

2005 року новий міський голова звинуватив її у домаганнях і наклепі — тактиці, яку Азійська комісія з прав людини назвала поширеною практикою помсти проти бірманських активістів. Су Су Нвей засудили до 18-місячного терміну ув'язнення у в'язниці Інсейн. Перед винесенням вироку вона сказала журналістам: «У мене немає ні відповідальності, ні влади, ні посади. Вони замишляють змову проти звичайної хворої дівчини і подають на неї до суду, бо бояться. Якщо вони так бояться, то наша сторона перемагає».

У лютому 2006 року спробувала подати апеляцію до Верховного суду, але її справу відхилили після відхилених апеляцій до окружних судів. 6 червня 2006 року звільнена завдяки міжнародному тиску з боку уряду США, Міжнародної організації праці, Організації Об'єднаних Націй та неурядових організацій.

2012 року заснувала Спілку фермерів М'янми та стала її головою. З 2018 року навчала членів спілки земельному праву.

Друге ув'язнення Більшу частину 2007 року переховувалася, але взяла участь у серпневих протестах проти високих цін на пальне, ледве уникнувши другого арешту. 13 листопада 2007 року заарештована за розміщений банер біля готелю, де зупинився посланник ООН з прав людини Паулу Піньєйру.

11 листопада 2008 року засуджена до 12 років і шести місяців позбавлення волі. У лютому 2009 року термін скоротили на чотири роки. Відбувала строк у в'язниці Камті в області Сакайн. Вона страждає на вроджену ваду серця та високий кров'яний тиск, і спочатку співробітники в'язниці відмовили їй у прийманні серцевих препаратів. 20 травня 2009 року ушпиталена, і хоча вона одужала, Amnesty International повідомляла, що співробітники в'язниці відмовляли їй у побаченнях з рідними, достатньому харчуванні, чистому одязі та належному медичному догляді.

Звільнення

10 жовтня 2011 року звільнена разом з коміком Зарганаром та активістом студентської групи «Покоління 88» Зав Тетом Ко Ко в рамках серії амністій для політичних в'язнів.

Визнання 2005 року відзначена нагородою за права людини від Національної ліги захисту прав. Наступного року нагороджена премією Джона Гамфрі за свободу від канадської правозахисної групи «Права та демократія». 2007 року організація «Люди в біді» нагородила Су Су Нвей, Пху Пху Тхін і Нілар Тейн нагородою «Homo Homini». Amnesty International вважає її в'язнем сумління та «пріоритетною справою». UNISON, друга за величиною профспілка Великої Британії, 23 вересня 2010 року виступила з заявою від її імені, а генеральний секретар Дейв Прентіс і депутатка парламенту від Ліверпуля Лусіана Бергер сфотографували з її іменем на руці для кампанії Amnesty International.

Примітки

Література

Посилання