Барон Курт Ернст Август Фрідріх фон Мантойффель (; 4 лютого 1853, Гентін — 26 лютого 1922, Берлін) — німецький воєначальник, генерал піхоти Прусської армії.

Біографія Курт належав до баронської саксонсько-нижньолужицької гілки родини Мантойффель. Його батьками були барон Курт Ернст фон Мілендорф фон Мантойффель (1804–1890), прусський таємний радник юстиції та директор окружного суду у Віттенберзі, та його дружина Анна, уроджена фон Шенберг (1819–1855). Він також був племінником лісника Ганса Ернста фон Мантойффеля, а консервативний прусський політик Отто фон Мантойффель був його троюрідним братом.

Мантойффель вступив до резервного батальйону 2-го Магдебурзького піхотного полку № 27 Прусської армії 30 серпня 1870 року під час війни проти Франції. 10 жовтня 1870 року його було переведено до мобільного полку у Франції, де він брав участь в облозі Парижа. Він навчався у Військовій академії з жовтня 1876 року по липень 1879 року. Пізніше у своїй військовій кар'єрі Мантойффельслужив начальником Генерального штабу 3-го армійського корпусу з 17 грудня 1896 року по 31 березня 1898 року, а згодом став начальником відділу Генерального штабу. Він служив командиром 5-го гвардійського гренадерського полку з 18 квітня 1901 року, а 27 січня 1903 року був призначений командиром 14-ї піхотної бригади в Дюссельдорфі. З 24 січня 1907 року він служив командиром 38-ї дивізії в Ерфурті. З 7 липня 1909 року Мантойффель був директором Військової академії, а також головою Комісії з військових досліджень. 31 березня 1913 року його було внесено до резервного списку з виплатою встановленої законом пенсії.

На початку Першої світової війни Мантойффель був знову прийнятий на службу офіцером запасу та обіймав посаду начальника допоміжного Генштабу армії до 29 грудня 1914 рокуDermot Bradley (Hrsg.), Günter Wegner: Stellenbesetzung der Deutschen Heere 1815–1939. Band 1: Die Höheren Kommandostellen 1815–1939. Biblio Verlag, Osnabrück 1990, ISBN 3-7648-1780-1, S. 12.. З січня 1915 року він обіймав посаду командувача-генерала дпоміжного генерального командування 14-го армійського корпусу. 4 серпня 1916 року його остаточно звільнили з пенсійним забезпеченням, передбаченим законом, і згодом він став куратором лікарні імператриці Августи в Берліні.

Сім'я 12 травня 1886 року Мантойффель одружився в Магдебурзі з Елізою Гедвіґ фон Вольфф (1 серпня 1862, замок Гросс-Фурра — 27 січня 1940, Люббен). Вона була дочкою Артура фон Вольффа, президента Рахункової палати Німецької імперії, та Елізи фон Вурмб з маєтку Гросс-Фурра. У подружжя було четверо дітей.

Маргарита (1887–1975) — дружина правника Еріха фон Моша (1879–1945). Геннінг (1889–1915) — оберлейтенант 1-го гвардійського пішого полку. Курт (1890–1914) — лейтенант 4-го гвардійського пішого полку. Гедвіґ (1893–1893)

Сини Мантойффеля загинули в боях Першої світової війни.

Військові звання

Фенріх портупеї (8 квітня 1871) Другий лейтенант (9 березня 1872) Перший лейтенант (16 вересня 1881) Гауптман (15 жовтня 1885) Майор (23 травня 1890) Оберстлейтенант (12 вересня 1896) Оберст (25 березня 1899) Генерал-майор (27 січня 1903) Генерал-лейтенант (27 січня 1907) Генерал піхоти запасу (7 квітня 1911)

Нагороди

Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 з однією застібкою Орден Червоного орла 2-го класу із зіркою Орден Корони (Пруссія) 1-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Столітня медаль Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу Орден Філіппа Великодушного, лицарський хрест 1-го класу Почесний хрест (Ройсс) 1-го класу з короною Орден Альберта (Саксонія), великий хрест Орден Білого Сокола, великий хрест Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест Почесний хрест (Шварцбург) 1-го класу з короною Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 2-го класу Орден Леопольда I, лицарський хрест (Бельгія) Орден Подвійного дракона 2-го ступеня, 1-й клас (Китай) Орден Святих Маврикія та Лазаря, командорський хрест (Королівство Італія) Орден Корони Італії, лицарський хрест Орден Святого Олафа, командорський хрест (Норвегія) Орден Залізної Корони 2-го класу (Австро-Угорщина) Орден Франца Йосифа, лицарський хрест (Австро-Угорщина) Орден Лева і Сонця 2-го ступеня (Каджарський Іран) Військовий орден Христа, лицарський хрест (Португальське королівство) Орден Святої Анни 3-го ступеня (Російська імперія) Орден Меча, командорський хрест (Швеція) Орден військових заслуг (Іспанія) 3-го класу

Примітки

Література Walter von Hueck, Hans Friedrich von Ehrenkrook. Friedrich Wilhelm Euler et al.: Genealogisches Handbuch der Freiherrlichen Häuser B (Briefadel). 1967. Band IV, Band 39 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke, Limburg an der Lahn 1967, S. 374. Georg Schmidt: Die Familie von Manteuffel. Freiherr Sächsisch-Niederlausitzer Linie. J. A. Stargardt, Berlin 1905. Paul Curtius: Offizier-Stammliste des Königlich Preußischen 4. Garde-Regiments zu Fuß. 1860–1905. Verlag R. Eisenschmidt, Berlin 1905, S. 162.

Посилання Мантойффель на сайті The Prussian Machine.