Закон про вогнепальну зброю в Бразилії від 2005 року передбачає, що вся вогнепальна зброя повинна бути зареєстрована, мінімальний вік для володіння зброєю становить 25 років. Носіння зброї поза межами власного будинку є незаконним, але є спеціальний дозвіл, що надає таке право, і він може бути виданий певним групам людей, таким як співробітники правоохоронних органів та судді. Щоб громадяни могли легально володіти зброєю, вони повинні мати ліцензію на зброю. Реєстрацію відбувається онлайн на портали федеральної поліції або сайті армії. До 2008 року незареєстровану зброю можна було спочатку зареєструвати безплатно для власника ліцензії на зброю, а потім був доданий збір 60 реалів за кожну одиницю зброї. З часів правління Луїза Інасіо Лули да Сілви цивільним особам володіння було обмежено лише 2 одиницями вогнепальної зброї.

Статистика За даними опитування, проведеного неурядовими організаціями у 2005 році, в Бразилії налічується понад 17 мільйонів одиниць вогнепальної зброї з яких дев'ять мільйонів не зареєстровані. У 2003 році 39 000 людей померли від поранень, пов'язаних із вогнепальною зброєю, по всій країні. У 2004 році ця цифра становила 36 000. У 2019 році в Бразилії було 50 000 смертей, пов'язаних із вогнепальною зброєю. Згідно з повідомленням BBC, що посилається на Бразильський щорічник громадської безпеки за 2023 рік, було зареєстровано майже 800 000 власників зброї. Бразилія має другу за величиною збройову промисловість у Південній півкулі. Приблизно 80 % зброї, виробленої в Бразилії, експортується, переважно до сусідніх країн; багато вогнепальної зброї потім повертається до Бразилії. Деяка зброя в Бразилії походить з арсеналів поліції та військових, де її «вкрали або продали корумповані солдати та офіцери».

Історія У 2005 році переважна більшість населення Бразилії проголосувала на референдумі проти заборони продажу вогнепальної зброї та боєприпасів цивільним особам. Розпорядження № 5.123 від 1 липня 2004 року дозволило федеральній поліції конфісковувати вогнепальну зброю, яка не перебуває у володінні з поважної причини; самооборона не вважалася поважною причиною.

Ці заходи дали неоднозначні результати. Спочатку рівень злочинності знизився, але згодом у наступні роки знову зріс. У 2012 році, через вісім років після введення заборони на носіння пістолетів у громадських місцях, у країні було зафіксовано найвищий рівень вбивств, а у 2016 році рівень вбивств у Бразилії зріс ще більше — до 61 619 осіб. У 2017 році цей показник знову зріс до 63 880, що на 3,7% більше, ніж у 2016 році.

У 2019 році за президентства Жаїра Болсонару кількість зареєстрованих вбивств була на 19% нижчою порівняно з 2018 роком (51 558), тоді як у 2019 році зареєстрована кількість становила 41 635, що є найнижчим показником вбивств з 2007 року. Однак, на думку експертів, це зниження рівня вбивств було спричинене різними причинами, такими як політика окремих штатів, старіння населення та перемир'я між конкуруючими злочинними організаціями.

Політика Жаїра Болсонару Колишній президент Жаїр Болсонару рішуче виступає за скасування закону про роззброєння та надання громадянам права володіти та носити вогнепальну зброю для самооборони. 15 січня 2019 року Болсонару підписав перший указ, що спрощує придбання вогнепальної зброї. Цей указ збільшує термін дії дозволу на володіння вогнепальною зброєю з п'яти до десяти років і дозволяє громадянам володіти до чотирьох одиниць вогнепальної зброї. Для того щоб володіти вогнепальною зброєю, громадянин повинен надати доказ «наявності безпечного або надійного місця для зберігання» зброї вдома. Вимоги щодо володіння, такі як проходження навчальних курсів та перевірка анкетних даних, залишаються в силі, як і мінімальний вік 25 років. Указ не впливає на обмеження щодо носіння, а лише на володіння. 7 травня 2019 року Болсонару підписав додатковий указ, який дозволяє власникам вогнепальної зброї в сільській місцевості використовувати її на власній території; дозволяє додатковий імпорт зброї до Бразилії; дозволяє колекціонерам, спортивним стрільцям та мисливцям подорожувати зі своїх домівок до стрільбищ зі своєю вогнепальною зброєю та боєприпасами; надає право стабільним військовим із десятирічним або більшим стажем носити вогнепальну зброю; а також збільшує право на придбання патронів на рік з 50 до 5000 і до 1000 для зброї, що підлягає обмеженню.

Примітки