Моє Дитя Лебенсборн () — комп'ютерна гра в жанрі симулятора вихованця, розроблена норвезькою студією Sarepta Studio і випущена компанією Teknopilot для систем iOS, Android, Windows, PlayStation 4 і Nintendo Switch в 2018 році. Гра присвячена темі дітей «Лебенсборна» у повоєнній Норвегії на початку 1950-х років та цькування, гравець бере на себе роль прийомного батька такої дитини, повинен піклуватися про нього на зразок тамагочі і допомагати впоратися з тим, що і відбувається. Гра отримала позитивні відгуки преси, критики називали гру похмурою і емоційно важкою, але при цьому все-таки повчальною і вартісною проходження. Вона була удостоєна «Премії Британської Академії в галузі відеоігор» у номінації «Гра, яка виходить за межі розваг».

Ігровий процес Події в My Child Lebensborn відбувається в Норвегії в 1951 році, невдовзі після Другої світової війни. Її персонаж — дитина, народившись в часи окупації держави військами Нациської Німеччини від позашлюбний зв'язків німецького солдата та норвезької дівчини. Окупаційні влади заохочували такі зв'язки в рамках Євгенічної програми «Лебенсборн», оглядаючи норвезьких жінок як ідеальних матерів для виробництва «арійських» дітей. Народжені таким чином діти — близько 12 тисяч — після війни зазнавали дискримінації та цькування; деякі були вивезені до Німеччини або відправлені до психіатричних лікарень, інші віддані прийомним батькам.

На початку гри можна вибрати одного з двох дітей — хлопчика Клауса або дівчинку Карін. Прийомний батько та дитина живуть в маленькому місті, де прийомний батько працює на заводі; по вечерям і вихідним вони можуть гуляти по лісу, збираючи гриби і ягоди, чи ловити рибу в озері. На початку гри дитині 7 років, і він мусить в перший раз піти в школу. Початок гри проходить спокійно — дитина передчуває, як буде вчитись і заведить нових друзів. Насправді на нього чекає ворожість з боку однолітків, вчителів і суспільства в цілому і все більш важкі знущання — його можуть штовхати, прив'язувати мотузкою до дерева; під дією перенесених травм дитина може перестати ходити в душ або їсти. Самі кривдники — однокласники і дорослі — у грі не показані, про них гравець дізнається тільки зі слів та малюнків дитини. Завдання гравця — не просто виховати дитину, але подбати про неї, щоб вона виросла щасливим і задоволеним життям.

Ігровий процес в My Child Lebensborn розділений на дні; кожен день гравець отримує два очки дії, котрі можете потратити тим чи іншим способом. У дитини є кілька шкал потребів — гравець мусить слідкувати за тим, щоб вони не спорожніли, схоже в грі з тамагочі; наприклад, якщо дитина повертається додому вимазаним брудом, батько мусить викупати його, щоби вернути до нормального рівня шкали "чистоти"Щоб дитина не залишалася голодною, батько повинен готувати їжу з куплених або зібраних на прогулянках інгредієнтів; необхідно міняти підопічному костюми та лагодити порваний одяг, займатися разом малюванням та читати казки на ніч. Гра вимагає від гравця приймати і економічні рішення — з волі гравця батько може проводити більше часу на роботі, намагаючись заробити грошей, або вдома з дитиною, витрачаючи накопичені ресурси. Якщо гравець не буде достатньо піклуватися про дитину, підопічний втече з дому.

Важливу роль у геймплей грають текстові діалоги з дитиною, де гравець у ролі прийомного батька повинен вибрати один з варіантів відповіді — батько реагує на ту чи іншу ситуацію, наприклад, цькування в школі, і дає дитині поради. Коли дитина приходить зі школи, гравець повинен зрозуміти, в якому настрої, і діяти відповідно. My Child Lebensborn містить і текстові матеріали, оформлені як записи в щоденнику, газетні статті та листи, які читає батько — з них уже сам гравець може дізнатися більше про минулу дитину, злочини німців та повоєнне ставлення норвежців до періоду окупації. Гра розбита на голови; наприкінці кожного розділу підбиваються підсумки — зокрема, гра показує, які варіанти реплік гравець вибирав найчастіше і чи виражають вони оптимізм, наполегливість чи чесність із дитиною. Гравець також може побачити при підбитті підсумків, які ключові рішення — наприклад, чи пояснювати дитині, що таке нацизм, чи спробувати зв'язатися з її біологічними батьками — приймали інші гравці по всьому світу. У грі єдина кінцівка для всіх гравців, що дійшли до кінця, незалежно від прийнятих рішень — дії гравця впливають лише на риси характеру дитини, те, як вона сприймає світ і відноситься до оточуючих. Повне проходження гри займає близько 4-5 годин.

Примітки