Граф Едуард Ернст Лобо да Сільвейра фон Оріола (; 20 квітня 1809, Стокгольм — 20 жовтня 1862, Бреслау) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.

Життя Він був членом родини прусських графів Оріола та другим сином португальського дипломата Жоакіма Жозе Лобо да Сільвейри (1772–1846) та його дружини Софії Амалії, уродженої Мюррей, з дому Атолл (1787–1862). Його батько був посвячений у дворянство як Жоакім фон Оріола у 1822 році.

Після навчання в Берлінському кадетському корпусі, Оріола був призначений другим лейтенантом у Гвардійський драгунський полк Прусської армії 5 квітня 1826 року. Він продовжив свою військову підготовку в Загальній військовій школі з 1829 по 1832 рік. У серпні 1837 року Оріола, у супроводі генерала Фрідріха Карла Еміля цу Дона-Шлобіттена, брав участь у навчаннях французької армії поблизу Комп'єня і наступного року був підвищений до першого лейтенанта. У квітні 1839 року його було відряджено до Генерального штабу 8-го армійського корпусу. Після підвищення до гауптмана 30 березня 1840 року Оріолу було переведено до Великого Генштабу. Призначений камергером 14 березня 1842 року, Оріола служив казначеєм принца Адальберта Прусського в 1842/43 роках і супроводжував його в подорожі до Бразилії. Від імені короля Фрідріха Вільгельма IV вони вручили імператору Педру II орден Чорного орла.

З 1844 по 1846 рік Оріола служив казначеєм принца Вальдемара Прусського під час його подорожі до Індії. Вони подорожували через Гімалаї та Тибет. У Британській Індії вони були втягнуті в Першу сикхську війну та воювали на боці британців. На знак визнання його доведеної хоробрості та розсудливості, особливо в битві при Ферозешаху, Оріола був нагороджений орденом Pour le Mérite після повернення 18 грудня 1846 року. Отримавши тим часом звання майора, він спочатку відновив свої обов'язки у Великому Генштабі. З квітня по липень 1848 року він служив ад'ютантом Фрідріха Вільгельма IV, супроводжуючи короля на поле бою в Шлезвіг-Гольштейні. 14 жовтня 1848 року Оріола повернувся на дійсну службу та став штатним штабним офіцером Гвардійського драгунського полку. Він недовго служив його командиром з кінця листопада 1850 до середини лютого 1851 року. 11 березня 1852 року Оріолу було призначено командиром 7-го гусарського полку в Бонні та на цій посаді 23 березня 1852 року було підвищено до оберстлейтенанта, а 13 липня 1854 року — до оберста. З 30 жовтня 1856 по 1 липня 1857 року він командував 5-ю кавалерійською бригадою, а згодом — 2-ю гвардійською кавалерійською бригадою. Тим часом, 4 грудня 1856 року, Оріолу було внесено до резервного списку 7-го гусарського полку. 22 травня 1858 року його було підвищено до генерал-майора, а 19 листопада 1859 року він отримав командування 1-ю гвардійською кавалерійською бригадою. Зрештою, 1 липня 1860 року Оріолі було доручено командування 11-ю дивізією, а 24 липня 1861 року його було призначено командиром дивізії. На цій посаді 18 жовтня 1861 року його було підвищено до генерал-лейтенанта.

Він помер під час виконання службових обов'язків 20 жовтня 1862 року від інфаркту міокарда в Бреслау.

Сім'я 28 червня 1853 року одружився у Віперсдорфі з Максиміліаною фон Арнім (1818–1894), дочкою письменників Ахіма та Беттіни фон Арнім. В пари народились 5 дітей:

Вальдемар Йоахім Фраймунд (1854–1910) — депутат рейхстагу. Армгард Беттіна Софі (1856–1938) Йоахім Родеріх Сальватор (1858–1907) — капітан-цур-зее кайзерліхмаріне. Долорес Марі Луїза (1859–1912) Родеріх Деодат Вільгельм Альберт Едуард (1860–1911) — ротмістр Прусської армії.

Нагороди

Pour le Mérite (14 грудня 1846) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Дубового вінця, великий хрест (Люксембург)Rang- und Quartierliste der Königlich Preußischen Armee für das Jahr 1862. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1862 S. 72. Орден Генріха Лева, командорський хрест 2-го класу (Брауншвейзьке герцогство) Королівський гвельфський орден (Ганноверське королівство) Орден Святих Маврикія та Лазаря (Королівство Італія) Орден Меча (Шведсько-норвезька унія) Орден Святої Анни 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Червоного орла 2-го класу з мечами на кільці (14 листопада 1861)

Примітки

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 6, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632810, S. 451–454, Nr. 2069. Ernst Heinrich Kneschke (Hrsg.) Neues allgemeines Deutsches Adels-Lexikon im Vereine mit mehreren Historikern. Sechster Band: Loewenthal–Osorowski. Friedrich Voigt, Leipzig 1865, S. 613–614.