Бургграф і граф Фрідріх Карл Еміль цу Дона-Шлобіттен (; 4 березня 1784, Шлобіттен — 21 лютого 1859, Берлін) — німецький воєначальник, генерал-фельдмаршал Прусської армії.
Біографія
Фрідріх Карл Еміль був сином Фрідріха Александера, бурграфа і графа цу Дона-Шлобіттен (1741–1810), та його дружини Луїзи Амалії Кароліни, уродженої графині Фінк фон Фінкенштайн (1746–1825). Вона була дочкою Фрідріха Людвіга Фінка фон Фінкенштайна. Його батько був гофмаршалом Королівства Пруссія, лицарем Ордена Святого Йоанна та власником маєтків Шлобіттен і Прекельвіц. Серед його братів і сестер був прусський міністр внутрішніх справ і державний діяч Александер цу Дона.
Дона-Шлобіттен був призначений кадетом до гусарського полку «фон Зутер» Прусської армії 6 жовтня 1793 року. Він вступив до драгунського полку «фон Вертер» у званні фенріха 23 березня 1798 року та був підвищений до другого лейтенанта 7 червня 1800 року. Під час прусських реформ він був довіреною особою генерала Гергарда фон Шарнгорста. У 1812 році, будучи майором на службі російського царя, він був відповідальним за укладення Таурогенської конвенції та командував 2-м гусарським полком Російсько-німецького легіону під час Визвольних воєн. З цим полком він воював під Фелланом, Шлагсдорфом, Клавензіком, Россі, Намюром, Сен-Дені, Ла-Віллеттом,брав участь у блокадах Рендсбурга та Антверпена, а також у битвах при Лін'ї та Ватерлоо.
Після поразки Наполеона він повернувся на прусську службу і 29 березня 1815 року став командиром 8-го уланського полку. Він очолював цей полк до призначення командиром 14-ї кавалерійської бригади 3 квітня 1820 року. На цій посаді 30 березня 1822 року його було підвищено до генерал-майора. Таким чином, 30 березня 1832 року Дона-Шлобіттену було доручено командування 16-ю дивізією, а через два роки його було призначено командиром дивізії. Через три роки його було підвищено до генерал-лейтенанта.
У 1839 році він став командувачем-генералом 2-го армійського корпусу в Штеттіні, а в 1842 році — 1-го армійського корпусу в Кенігсберзі. На цій посаді він швидко та рішуче придушив революційні заворушення в 1848/49 роках. Після виходу у відставку з дійсної служби 14 березня 1854 року йому було присвоєно генерал-фельдмаршала запасу. Він також отримував щорічну пенсію в розмірі 3000 талерів. Король Фрідріх-Вільгельм IV також призначив його великим камергером свого двору.
Він спочиває поруч зі своєю дружиною в сімейній гробниці фон Шарнгорстів на цвинтарі Інваліденфрідгоф у Берліні.
Сім'я 10 листопада 1809 року одружився в замку Фінкенштайн з Юлією фон Шарнгорст (1788–1827), дочкою генерал-лейтенанта Гергарда фон Шарнгорста і його дружини Клари, уродженої Шмальц. В пари народились 6 дітей:
Фрідріх Адальберт (1811–1877) — таємний придворний радник. Бальдуїн Фрідріх (1813–1843) — урядовий асесор. Мгдалена Юліана (1817–1894) — канониса монастиря Гробу Господнього в Прігніці. Зігмар (1818–1909) — генерал-лейтенант. Клара Юліана (1818–1862) Лотар Фрідріх Гельветіус (1824–1906) — оберст.
Нагороди
Pour le Mérite з короною орден (18 липня 1807) корона (13 січня 1857) Орден Святої Анни (Російська імперія) 2-го ступеня (6 січня 1813)Список кавалерам российских императорских и царских орденов всех наименований за 1838 год. Часть III. Санкт-Петербург, 1839. С. 79. 1-го ступеня (26 червня 1856) Залізний хрест 2-го класу (1815) Орден Святого Володимира 3-го ступеня (Російська імперія; 25 січня 1817)Список кавалерам российских императорских и царских орденов всех наименований за 1838 год. Часть II. Санкт-Петербург, 1839. С. 28. Золота зброя «За хоробрість» (Російська імперія; 24 вересня 1918)Список кавалерам российских императорских и царских орденов всех наименований за 1838 год. Часть I. Санкт-Петербург, 1839. С. 180. Орден Червоного орла 3-го класу з бантом орден (1825) бант (1832) 2-го класу із зіркою і дубовим листям орден (1833) зірка (1836) 1-го класу з дубовим листям (18 січня 1839) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Білого орла (Російська імперія) (6 вересня 1843)Список кавалерам российских императорских и царских орденов всех наименований за 1849 год. Часть I. Санкт-Петербург, 1850. С. 88. Орден Чорного орла з ланцюгом орден (18 січня 1850) ланцюг (18 січня 1853) Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія; 31 травня 1850)Список кавалерам российских императорских и царских орденов, всемилостивейше пожалованным в течение 1850 года, служащий прибавлением к общему кавалерскому списку. Санкт-Петербург, 1851. С. 5. Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест (1851) Орден Андрія Первозванного (26 червня 1856) Орден Вірності (Баден), великий хрест (1856) Орден Церінгенського лева, великий хрест Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест Авіський орден, великий хрест (Португальське королівство)
Вшанування
В 1850 році на честь Дони була названа вежа в Кенігсберзі, а в 1889 році — уланський полк «Граф цу Дона» (Східнопрусський) №8.
Примітки
Література
Richard von Meerheimb: Dohna, Friedrich Graf zu. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 5, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, S. 303. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Gräflichen Haeuser 1879. 52. Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1878, S. 231. Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 5, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , S. 257–264, Nr. 1539. DNB 367632802 Laurenz Demps: Zwischen Mars und Minerva. Wegweiser Invalidenfriedhof, Verlag für Bauwesen Berlin 1998, S. 109, 130.
Посилання
Informationen über Preußen und deren Personen Informationen über die Adelsfamilie der Dohna