Ігор Павлович Буричка (позивний «Бурик»; 20 березня 1979, с. Жупани, Львівська область — 24 серпня 2024, с. Маринівка, Донецька область) — український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України, кулеметник, учасник російсько-української війни, загинув під час російського вторгнення в Україну.
Життєпис
Ранні роки Народився 20 березня 1979 року в селі Жупани на Львівщині. Мав добре й відкрите серце, завжди поспішав на допомогу, вмів підтримати словом і ділом. З дитинства відзначався добротою та відкритістю до людей.
Сім'я Зустрів своє кохання — Вікторію Ростиславівну з Кременеччини.
Разом створили міцну сім'ю, в якій народилися двоє синів — Денис та Олексій, яких Ігор безмежно любив і вважав своєю найбільшою радістю. Проживала сім'я в селі Плоске Кременецького району Тернопільської області.
Військова служба
Початок служби 27 травня 2022 року був призваний до Збройних Сил України, до військової частини А1461. Не вагаючись став на захист держави, залишивши дружину та двох малолітніх дітей. З перших днів служби виконував свій обов'язок сумлінно та відповідально.
Служба у 68-й окремій єгерській бригаді
24 квітня 2024 року був прикомандирований до військової частини А4056 — 68-ма окрема єгерська бригада (Україна), до 420-го батальйону, 2-го відділення, 2-го кулеметного взводу, 2-ї стрілецької роти.
Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України. Служив на найгарячіших ділянках фронту в Покровському районі Донецької області.
Служив сумлінно, виконував свій обов'язок і здобув повагу побратимів як мужній і відданий воїн. Був на найгарячіших ділянках фронту, виконував свій військовий обов'язок з честю та гідністю.
Російське вторгнення в Україну (2022—2024)
День Незалежності 2024 24 серпня 2024 року, в день коли Україна святкувала День Незалежності, Ігор виконував бойове завдання біля Маринівки Донецької області. Під час виконання завдання зав'язався стрілецький бій з противником.
Не відступивши від позиції й залишаючись вірним військовій присязі, Ігор отримав поранення несумісне з життям. Не порушуючи вимоги бойового статусу Сухопутних військ Збройних Сил України, він загинув на бойовій позиції.
Вивезти його з поля бою тоді не вдалося. Ігор вважався зниклим безвісти.
Зниклий безвісти Після загибелі 24 серпня 2024 року, Ігор вважався зниклим безвісти. Для дружини Вікторії і синів Дениса та Олексія почався довгий шлях чекання та віри.
Дев'ять довгих місяців сім'я молилася, сподівалася на диво, вдивлялася в кожну новину й кожне фото з обмінів. Серце жило надією, аж доки результат ДНК не підтвердив гірку правду.
Підтвердження загибелі
28 травня 2025 року на офіційній сторінці Кременецької громади було оприлюднено повідомлення про підтвердження загибелі військовослужбовця Ігоря Буричка. Міський голова Кременця Андрій Смаглюк висловив співчуття рідним, близьким та усім, хто знав Героя Ігоря.
Повернення додому Ігор повернувся додому. Уже як Герой. Його поховали з військовими почестями у селі Плоске Кременецького району. Місцева громада зустріла свого Героя, який віддав життя за Україну.
Петиція про присвоєння звання Герой України З 12 вересня по 13 грудня 2024 року тривав збір підписів на петиції про присвоєння Ігорю Буричці звання Героя України (посмертно).
Дружина Вікторія Ростиславівна Буричка звернулася до відповідних органів з клопотанням про відзначення її чоловіка найвищою державною нагородою за його мужність, відданість присязі та самопожертву в обороні України.
Нагороди Нагрудний знак «Ветеран війни» (посмертно) Відзнака «Хрест воїна-героя» І ступеня (посмертно) — За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Почесний нагрудний знак «Комбатантський хрест» (посмертно)
Вшанування пам'яті Інформація про Ігоря Буричку представлена в пам’ятній книзі проєкту «Герої живуть у пам’яті», яка є частиною експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею . 28 травня 2025 року міський голова Кременця Андрій Смаглюк оприлюднив повідомлення про підтвердження загибелі Героя. Про загибель Ігоря Буричка написали регіональні видання «Наш День» та «Gazeta-Misto».
Пам'ять Ігор Буричка назавжди залишиться у пам'яті як люблячий чоловік, найкращий батько, справжній син України, який віддав життя за її свободу. Він захищав не лише територіальну цілісність держави, але й майбутнє своїх дітей, майбутнє вільної України.
За словами дружини Вікторії, прожиті роки з Ігорем були найкращими в її житті. Вона дякує Богові за те, що у неї був такий чоловік — мужній, відданий, люблячий батько та надійний захисник.
Його синам Денису та Олексію завжди буде що розповідати про свого батька — Героя, який віддав найцінніше, своє життя, за їхнє майбутнє, за свободу України.
Див. також Список військовослужбовців, які загинули під час російського вторгнення в Україну 68-ма окрема єгерська бригада імені Олекси Довбуша Битва за Бахмут
Примітки
Джерела Проєкт #Герої_живуть_у_пам'яті Тернопільського обласного краєзнавчого музею Публікація про Ігоря Буричку // Facebook, 27 вересня 2025 Вважався зниклим безвісти: війна обірвала життя захисника з Тернопільщини Ігоря Буричка // Газета «Наш День», 31 травня 2025 У Кременецькій громаді на Тернопільщині підтвердили загибель Ігоря Буричка // Gazeta-Misto, 1 червня 2025 Повідомлення Кременецької міської громади про загибель військовослужбовця, 28 травня 2025
Посилання