«Тиша, будь ласка!» () — це науково-фантастичне оповідання британського письменника Артура Кларка, написане 1950 року й опубліковане в журналі «Наукове фентезі» під псевдонімом Чарльз Вілліс. Інша версія оповідання під цією ж назвою пізніше увійшла як вступне оповідання до збірки Казки «Білого оленя».
Журнальна версія розгортається в далекому майбутньому та містить елементи сатири на політику лейбористів. Оповідання зі збірки описує розробку асистентом лабораторії коледжу машини, яка б створювала поле абсолютної тиші. «Шумопоглинач Фентона», описаний в історіях, використовує той самий принцип фазової інверсії, що й у сучасних навушниках із шумопоглинанням.
Сюжет На початку оповідання оповідач знайомить читачів з клубом «Білий олень», що впродовж п'яти днів на тиждень є звичайним пабом і лише щосереди перетворюється на місце збору постійних відвідувачів: журналістів, редакторів, письменників та науковців. Трапляються крім них і випадкові персонажі, такі от як Берт Гаггінс, голос якого щораз здіймає занадто багато шуму, заважаючи іншим відвідувачам, які гадають чи є спосіб змусити Берта мовчати.
Гаррі Первіс, сорокарічний чоловік із хитромудрою люлькою та зовнішністю державного службовця, розповідає чудну та трагічну історію Руперта Фентона, асистента лабораторії коледжу, який сконструював шумопоглинач. За допомогою пристрою він міг досягти тиші навіть у відносно великій залі. Цей винахід студент коледжу Кендалл використав, щоб помститися своїй колишній дівчині, яка була учасницею вистави в опері. Ввімкнувши пристрій, Кендалл змушує дівчину замовкнути та запанікувати, але серед глядачів у повній тиші теж розпочинається паніка. Кендалл тікає, не вимкнувши пристрій, а коли по нього йде Фентон, через перевантаження пристрою енергією звуку відбувається вибух, який вбиває винахідника.
Примітки
Посилання В базі Internet Speculative Fiction Database