Ада Блекджек (), до шлюбу Делутук ( ) — ескімоска з народу інупіатів, перша жителька безлюдного тоді острова Врангеля, що виживала на ньому протягом двох років, єдиною виживши з експедиції, що залишила її напризволяще.

Біографія Ада Делутук народилася у віддаленому поселенні Спрус-Крік (), за вісім миль від селища Соломона на Алясці.

Батько Ади помер від харчового отруєння, коли їй було вісім років, і мати відправила її разом із сестрою Ритою до методистської місіонерської школи в Номі. Її виховували місіонери, в їхній школі Ада навчилася читати англійською та шити.

У 16 років Ада стала дружиною Джека Блекджека, мисливця і погонича собачих упряжок, і переїхала на півострів Сьюард. У шлюбі народила трьох дітей, двоє з яких померли в дитинстві. Чоловік жорстоко поводився з Адою і врешті кинув її разом з їхнім сином Беннетом, що хворів на туберкульоз. Ада оформила розлучення до того, як чоловік з'явився знову, і вирушила з сином пішки сорок миль до Нома, де жила її мати.

Щоб заробити на життя, Ада працювала прибиральницею в приватних будинках і шила одяг для шахтарів, але їй, як і раніше, не вистачало грошей на лікування сина від туберкульозу, їй довелося тимчасово помістити його в , де обіцяли його підлікувати. Ада вирішила заробити грошей, щоб забрати сина з притулку та переїхати з ним до Сіетлу, де, на її думку, йому могли допомогти вилікуватися від смертельної хвороби.

Начальник поліції Нома Е. Р. Джордан був знайомий із важкою ситуацією в сім'ї Ади, тому він розповів їй, що якісь чоловіки вербують інуїтів, щоб ті вирушили з ними в Арктичну експедицію в Чукотське море на Острів Врангеля. Хоча Джордан не був знайомий з метою експедиції, він вважав, що Ада, яка говорила англійською і була чудовою швачкою, добре підходила для цієї місії, для якої потрібен був хтось, хто шив би ескімоський хутряний одяг для складу експедиції. Експедицію очолив канадський дослідник Аллан Кроуфорд, але фінансував, планував та організував її Вільялмур Стефанссон. У самій експедиції Стефанссон не брав участі, він залишився на материку для того, щоб зібрати кошти для ще одного дослідження з пошуків континенту на північ від острова Врангеля. Він вважав, що Арктика буде цілком придатною для життя для тих, хто захоче до неї адаптуватися.

Експедиція

Стефанссон відправив п'ять поселенців (одного канадця європейського походження, трьох американців європейського походження та одну ескімоску Аду Блекджек) в авантюрній спробі заявити права на острів на користь Канади. Дослідники були відібрані Стефанссоном на основі їх попереднього досвіду та академічних знань. Стефанссон брав для участі в експедиції людей із сучасними передовими знаннями в галузі географії та інших природничих наук.

15 вересня 1921 року експедиція залишилася на зимівлю на острові Врангеля для того, щоб оголосити острів територією Канади або Сполученого Королівства. У Ади Блекджек було багато побоювань з приводу приєднання до експедиції, особливо тому, адже її ввели в оману, що вона буде лише однією з багатьох корінних жителів Аляски, що приєдналися до експедиції. А в команду входили всього п'ять осіб: Блекджек, яку найняли кухаркою і швачкою; американці Лорн Найт, Мілтон Галле та Фред Маурер; та Аллан Кроуфорд. У 1914 році Фред Маурер провів на острові Врангеля вісім місяців після аварії бригантини «Карлук».

Спочатку умови життя на острові були задовільними, але через рік стали гіршими. Запаси їжі закінчилися, а команда не змогла видобути на острові достатньої для виживання кількості дичини. 28 січня 1923 року троє чоловіків, нарешті, спробували перетнути замерзлу 150-кілометрову протоку Лонга, що відокремлює острів від материка, сподіваючись отримати там допомогу та запаси продовольства. Захворілого Лорна Найта залишили на острові під наглядом Ади Блекджек. Найт хворів на цингу, і Ада дбала про нього, поки він не помер 23 червня. Решту трьох чоловіків більше ніколи ніхто не бачив. Ада Блекджек залишилася на острові одна разом з експедиційною кішкою Вікторією.

Ада Блекджек вижила на безлюдному арктичному острові в надзвичайно важких умовах, поки її не врятували майже через вісім місяців, 19 серпня колишній колега Стефанссона, Гарольд Нойс. Після порятунку єдиної живої учасниці експедиції деякі газети назвали її справжньою «жінкою  — Робінзоном Крузо».

Ада Блекджек використала зароблені за два роки гроші, щоб відвезти сина до Сіетлу для лікування туберкульозу. Пізніше вона одружилася вдруге і народила сина Біллі. Зрештою вона повернулася на Аляску, де прожила до 85 років.

Останні роки Ада Блекджек була тихою людиною і ненавиділа газетний галас, що розгорнувся навколо неї, і спроби Стефанссона та її рятівника Нойса використати її історію. За винятком гонорару за експедицію та кількох сотень доларів, які вона заробила за хутро, здобуте на острові Врангеля, Блекджек не отримала ні цента за пережиті випробування і не отримувала жодних гонорарів за написані про неї книги.

Ада Блекджек померла в державній установі для літніх людей, Будинку першопрохідців (The Pioneer Home), у Палмері і була похована в Анкориджі.

Також

Список дослідниць та мандрівниць

Примітки

Література

Посилання Документи Ади Блекджек у бібліотеці Дартмутського коледжу.