Таклітук (, часто транслітерується як Tookoolito або Taqulittuq; – 31 грудня 1876 р.) була перекладачкою та гідесою з племені інуїтів. Разом з чоловіком (відомим як Джо) працювала з арктичним дослідником , приєдналася до нього в пошуках загубленої експедиції Франкліна в 1860-х роках, а також до , яка мала досягти Північного полюса .

Біографія

Юність та сім'я Таклітук народилася на у Камберлендській затоці або регіоні Кікіктаалук, або в районі острова Баффінова Земля. Її брат, , подорожував у 1839 році з китобоєм до Абердіна. Інші родичі, Тотокатапік і Кур-кінг, також були відомими мандрівниками. У 1852 році Таклітук почала вивчати англійську мову у британського китобоя Вільяма Баррона.

Подорожі

У 1853 році капітан китобійного судна Джон Боулбі (іноді його називають Томасом Боулбі) привіз її разом з Іпірвіком та нерідною дитиною, Акулукджуком (або Харлукджо), до Англії. Трьох інуїтів демонстрували в різних місцях по всій півночі країни. Зрештою привезли до Лондона, де їх прийняла королева Вікторія у Віндзорському замку. Таклітук та Іпірвік повечеряли з королевою та принцом Альбертом Саксен-Кобург-Готським. На відміну від багатьох менш скрупульозних шоуменів, Боулбі повернув групу до Арктики.

У 1860 році дослідник Чарльз Френсіс Холл зустрів Таклітук та Іпірвіка, найнявши їх перекладачами та гідами у своїй першій експедиції на пошуки залишків експедиції Франкліна. Замість цього місцеві жителі привели його до залишків експедиції Фробішера.

Таклітук та Іпірвік повернулися з Холлом восени 1862 року та виступали разом з ним на його лекціях. Пізніше того ж року Холл організував їм виставку в в Нью-Йорку, де вони збирали величезні натовпи як індіанці ескімоси ... з арктичних регіонів ... перші та єдині мешканці цих замерзлих регіонів, яких будь-коли привозили до Сполучених Штатів. Невдовзі після цього Холл погодилася на другу виставку в саду Бостонський акваріум, але, оскільки оплати не було, вирішив, що такі виставки не варті ризику для здоров'я Таклітук та Іпірвіка. Проте вони супроводжували його в лекційному турі по Східному узбережжю США протягом перших місяців 1863 року, і, можливо, в результаті цього маленький син Таклітук, Батерфляй, захворів і помер від пневмонії. Невтішна Таклітук мала суїцидальні настрої, але зрештою відновила своє здоров'я.

Разом з Іпірвіком повернулася до Арктики під час другої сухопутної експедиції Холла з 1864 по 1869 рік. Під час цієї експедиції Таклітук народила сина Короля Вільгельма (King William), який помер у дитинстві; потім вони з Іпірвіком усиновили дворічну дівчинку інуїтку, яку вони назвали просто Панік (інуїтською дочка).

Таклітук та Іпірвік також супроводжували Холла в його останній експедиції Полярис. Разом зі своєю дочкою Панік та вони були серед тих, хто вижив після смерті Холла, коли корабель раптово розколовся льодом. Ця група витримала разючий шестимісячний дрейф на крижині, що поступово танула, залишаючись живою лише завдяки мисливським навичкам Іпірвіка та Ганса; групу врятував мисливець на тюленів у квітні 1873 року.

Під час розслідування смерті Холла, як Таклітук, так і Іпірвік дали свідчення, підтвердивши слова Холла про те, що його отруїли, але їхні свідчення були відхилені.

Пізніше життя Вони повернулися до Гротона (США, штат Коннектикут), до будинку, який їм допомогли придбати капітан китобійного промислу Холл та Сідні О. Бадінгтон. Іпірвік кілька разів повертався до Арктики, щоб працювати провідником, тоді як Таклітук залишалася, доглядаючи за Панік та працюючи швачкою.

Після того як Панік, здоров'я якої погіршилося після подорожі на крижині, померла у віці дев'яти років, здоров'я Ханни (Таклітук) погіршилося. Іпірвік був біля неї, коли вона померла 31 грудня 1876 року. Її поховали на кладовищі Старр, неподалік від сімейної ділянки Будінгтонів.

Спадщина Затока Тукооліто, розташована на західній стороні затоки Корнеліус Гріннелл у Нунавуті, та острів Ханна в гирлі фіорду Бесселс, Північна Гренландія, названі на її честь. Таклітук та її чоловік були визнані національними історичними особами Канади у 1981 році.

Примітки

Бібліографія

Посилання

Біографія Таклітук в Канадській енциклопедії, автор Джон Беннетт Кенн Гарпер, «Тайсумані: День в історії Арктики — 2 листопада 1860 року: Випадкова зустріч», архів новин Нунатсіак Включення до списку національних історичних осіб Служби парків Канади Рецензія на книгу Кенна Гарпера «Північ на північ» у видавництві Arctic Book Review Афіша та опис публічних виставок «Ханни» та «Джо» в «Ескімо» на сторінці «Виставка» (Коледж Род-Айленда)