Deathconsciousness — дебютний студійний альбом американського рок-дуету Have a Nice Life, випущений 24 січня 2008 року на лейблі Enemies List Home Recordings. Це альбом у стилі шугейзингу та пост-панку, який характеризується лоу-фай продакшеном, насиченими звуковими пейзажами та текстами, що досліджують такі теми, як смерть, депресія та екзистенційний відчай. Записаний протягом п'яти років з бюджетом менше 1000 доларів, він був випущений як подвійний альбом . До альбому додається 70-сторінковий буклет, що викладає вигадану релігійну історію, а оригінальна обкладинка містить затемнену та обрізану версію картини Жака-Луї Давіда «Смерть Марата» (1793).
Спочатку проігнорований професійними музичними виданнями, альбом Deathconsciousness здобув значну культову популярність у роки після свого виходу, переважно завдяки онлайн-спільнотам музики, таким як дошка /mu/ на 4chan, Sputnikmusic та Rate Your Music . Згодом був визнаний за емоційну насиченість, атмосферну цілісності незалежному стоверенню. Музичні критики описують його як один з найбільш емоційно руйнівних записів своєї епохи.
Передісторія Ден Барретт і Тім Макуга познайомилися, коли їхні попередні гурти грали разом. Поки Барретт навчався за кордоном, вони почали співпрацювати через електронну пошту, об'єднавшись спільним інтересом до музики та музичних тем. Після повернення до Сполучених Штатів вони створили гурт Have a Nice Life у Міддлтауні, штат Коннектикут . Їхні ранні виступи в кав'ярнях коледжів та на концертах у підвалах характеризувалися спробами створити дискомфорт для публіки. Вони здобули репутацію виконавців, музику яких щотижневий журнал "Kerrang!" пізніше назвав «моторошною акустикою», що часто зосереджена на темі смерті, хоча в їхній початковій роботі вони мали більш абсурдистський підхід.
Запис Процес запису альбому Deathconsciousness був неформальним та низькобюджетним, загальна вартість, як повідомляється, становила менше 1000 доларів. Значна частина альбому була записана з використанням елементарного обладнання, такого як мікрофон, вбудований у ноутбук Барретта, вживана клавіатура та іграшкове піаніно . Через фізичну відстань та робочі зобов'язання дует працював над альбомом епізодично, іноді лише кілька разів на місяць. В результаті, Deathconsciousness записувався приблизно п'ять років, між 2002 та 2007 роками. Спочатку видання подвійного альбому не планувалося, ця думка почала формуватися лише уперіод між 2005 та 2006 роками.
Музичний стиль
Огляд Музичні критики класифікували Deathconsciousness як шугейз, пост-панк, та готик-рок альбом з впливом блек-металу, пост-року, дарк-ембієнту, та індастріал музики . Робін Сміт з The Quietus використав термін «doomgaze» для опису поєднання важких та ефірних стилів в альбомі. Мірко Леєр з laut.de порівняв його звучання зі звучанням Godspeed You! Black Emperor, My Bloody Valentine, Beach House та Swans . Його тон був описаний Хайденом Гудріджем з Paste як «апокаліптичний».
Багато треків розгортаються повільно, створюючи розлогі звукові ландшафти, що підкреслюють атмосферу та текстуру . У творі представлений сильно реверберований та часто приглушений вокал, щільні шари спотворення, та лоу-фай естетика. Deathconsciousness тематично зосереджений на смертності, депресії, тривозі та відчуженні. Це концептуальний альбом ; Джейсон Хеллер з Pitchfork визначив його тезу як погляд, що «існування похмуре, під ним лежить шибеничний гумор, і іноді поривання в цей хворий парадокс — найкраща помста». Музику описували як емоційно насичену та меланхолійну, а Дакота Вест Фосс зі Sputnikmusic назвала її «найближчим до депресії в музичній формі».
Пісні Вступний трек «A Quick One Before the Eternal Worm Devours Connecticut» — це інструментальний восьмихвилинний ембієнт-трек, атмосферний характер якого контрастує з дещо важчим «Bloodhail», де бас створює похмуріший та гнітючіший настрій. За словами Макуги, гітарні партії були записані у ванні. Він закінчується повторюваним, насиченим луною вокальною петлею: «Я просто не знаю». «Bloodhail» — це трек у стилі шугейз, побудований навколо важкого басу та багатошарових текстур. Лірично він виражає теми розчарування та духовного виснаження. Він містить драм-машину, яку Алессандро Налон та Альберто Асквіні з Ondarock описали як нагадування Sisters of Mercy . Пісня посилається на матеріал із супровідного буклета альбому, представляючи розповідь з точки зору занепалого божества. «The Big Gloom» — це щільний твір у стилі шугейзу з вокалом з насиченим реверберацією та невпинною перкусією. Vice відзначив його емоційну сирість та звукову насиченість. «Hunter» — це гітарний трек з мелодійними рифами. Пісня розповідає про постать, яка піднімається на вежу з людей, намагаючись збити Бога стрілами, персонажа, якого називають «Мисливцем», і який повторюється протягом усього альбому.
Одрі Хоган Loyola Phoenix описала пісню «Telefony» як «звуково жорсткішу», ніж попередній трек альбому «A Quick One Before the Eternal Worm Devours Connecticut», у якому протягом усього альбому звучать стійкі, високочастотні металеві барабани, що супроводжуються глибоким звучанням електрогітари. «Who Would Leave Their Son Out in the Sun?» поєднує в собі інструменти з насиченою реверберацією, тоді як «There Is No Food» складається з ембієнтних дронових музик та спотворених вокальних фрагментів. Текст пісні «Waiting for Black Metal Records to Come in the Mail» натхненний екологічними темами та критикує корпоративну жадібність та урядову експлуатацію. Музично це пісня під впливом пост-панку , яка спирається на інструменти панк- та рок-орієнтованих груп. «Holy Fucking Shit: 40,000» починається з електропоп- секції та мінімалістичного пресета Casio перш ніж вибухнути різким шумом , елементами індустріального стилю та важчим ритмом, що завершується пасажем акустичної гітари. Лірично трек описують як зображення психологічного стресу, спираючись на посилання на «Термінатора» (1984) та «Warhammer 40,000 » (1987) для дослідження тем детермінізму через метафори наукової фантастики.
«The Future» – це інструментальний твір із синтетичними барабанами та розрідженою електронікою. Його оптимістичний ритм контрастує з похмурістю звучання. Трек натякає на песимістичний погляд на майбутнє, де технологічний прогрес не вирішує екзистенційні страждання. «Deep, Deep» поєднує синтезатори та спотворену гітару. «I Don't Love» містить сильні спотворення, приглушену перкусію та багатошаровий вокал. Текст пісні стосується емоційного оніміння та нездатності відчувати кохання, що часто інтерпретується як зображення депресії. Заключний трек альбому «Earthmover» триває понад одинадцять хвилин і переходить від акустичного перебирання до кульмінаційної стіни звуку. У ньому представлені багатошарові гітари, хорові текстури та навколишній шум. Текст пісні описує невпинних големів як метафори для непереборних екзистенційних тягарів. Трек закінчується тривалим інструментальним пасажем. «Падіння басової гітари» ближче до кінця було незапланованим моментом, зафіксованим, коли Макуга фізично кинув свою бас-гітару.
Контекст Назва альбому «Deathconsciousness» виражає перспективу, яка прямо контрастує з тим, що гурт визначив як домінуючу західну культурну тенденцію уникати або заперечувати реальність смерті. Оригінальна обкладинка альбому «Deathconsciousness» містить затемнену та обрізану версію картини «Смерть Марата» (1793) з дещо збільшеним контрастом, написаної Жаком-Луї Давидом під час Французької революції . В інтерв'ю журналу Revolver Барретт пояснив, що обмежений бюджет гурту вплинув на їхнє дослідження творів мистецтва, що є суспільним надбанням .
Після втрати батька Барретт використав частину страхового внеску на подорож Європою, під час якої написав першу версію 70-сторінкового буклету альбому. У тексті, завершеному після його повернення, автором згадується безіменний професор релігійної історії з Університету Массачусетсу в Амхерсті . Він також представляє вигадану історію, зосереджену на релігійному діячі 13-го століття на ім'я Антіох та апокаліптичній християнській секті. Під впливом твору Марка З. Данілевського « Будинок з листя» (2000), буклет був задуманий як доповнення до музики.
Реліз
Альбом «Deathconsciousness» вийшов 24 січня 2008 року під лейблом Enemies List Home Recordings. Випущений як подвійний альбом, він містить два диски під назвами «The Plow That Broke the Plains» та «The Future». Альбом був перевиданий у 2009 році лейблом Enemies List на вінілі та CD з новою обкладинкою. Ще одне перевидання «Deathconsciousness» вийшло 17 вересня 2014 року лейблами Enemies List та The Flenser . Станом на 2019 рік альбом був перевиданий сім разів.
Після виходу альбом майже не отримав уваги з боку музичних видань. Хоча дует очікував, що він залишиться в забутті, протягом років після виходу альбом здобув значну культову популярність, особливо в онлайн-музичних спільнотах, таких як Sputnikmusic, Rate Your Music, та 4chan 's /mu/, дошка зображень для музичних обговорень на вебсайті. У 2019 році Kerrang! заявив, що зростаюча містика альбому посилюється анонімністю гурту та його зловісними примітками на обкладинці, які, як зазначав журнал, сприяли його статусу «міфу інтернету». Альбом також отримав схвальні відгуки у спільноті Reddit r/Indieheads. Це визнання стало повним шоком для дуету, який спочатку вважав, що альбом буде просто «купою CD-R у гаражі мами [Дена]» і що «абсолютно нікого не хвилюватиме» їхня музика. Гурт виконав альбом повністю у 2019 році на голландському фестивалі експериментальної музики Roadburn .
Прийом та спадщина
Після виходу альбому псевдонімний штатний рецензент 204409, який писав для Sputnikmusi, дав йому чотири з половиною зірки з п'яти. Інший рецензент від Дакоти Вест Фосс дав йому п'ять зірок. На тому ж вебсайті альбом посів 94 місце у списку «100 найкращих альбомів десятиліття». У статті для Metal Storm рецензент jupitreas похвалив альбом як «безперечно найважливіший альбом року», незважаючи на визнання його відсутності оригінальності та періодичної надмірної тривалості. Він описав альбом як «лоу-фай шедевр», який викликає жахливий і надзвичайно похмурий настрій, заявивши, що він «змушує записи funeral doom звучати як заголовна пісня Барні ».
У ретроспективних оглядах Мірко Леєр з laut.de описав альбом як «протилежність антидепресанту», підкреслюючи його похмурий емоційний тон та інтенсивне зображення депресивних станів. Він зазначив, що Deathconsciousness не є традиційно сумним, а навпаки, викликає відчуття емоційного оніміння, подібне до «музичної чорної діри». Леєр охарактеризував альбом як вакуум почуттів, де горе та спустошення проявляються як непереборна тягар, порівнюючи його з «музикою, що перетворилася на нездатність щось відчувати». Одрі Хоган Loyola Phoenix описала його як емоційно приголомшливий та тематично насичений твір, який визначив складний період її життя. Розмірковуючи про вплив альбому, Хоган наголосила, як такі треки, як «The Big Gloom», можуть викликати «глибоко первісний, всепоглинаючий смуток» з перших нот. Вона зазначила, що альбом втілює «глибоко депресивний стан» через поєднання багатьох жанрів, назвавши його «подвигом низькобюджетного запису та інструментальних композицій після будь-чого».