1-й кавалерійський полк (Латвія)

1-й кавалерійський полк () — елітне кавалерійське формування Збройних сил Латвійської Республіки, що існувало у 1919—1940 роках. Полк відіграв ключову роль у Війні за незалежність, а в міжвоєнний період залишався єдиною регулярною кавалерійською частиною латвійської армії, будучи зосередженням військових традицій та високої бойової підготовки.

Історія створення Формування латвійської регулярної кавалерії розпочалося 5 березня 1919 року в Лієпаї. Першим підрозділом став 1-й окремий ескадрон при Північнолатвійській бригаді, організацією якого керував лейтенант Яніс Пурнс.

Спочатку підрозділи кавалерії створювалися як окремі одиниці при піхотних з'єднаннях: 1-й ескадрон — при Північнолатвійській бригаді; 2-й та 3-й ескадрони — при Південнолатвійській бригаді.

4 липня 1919 року ці підрозділи були об'єднані в Окремий дивізіон. Невдовзі, 5 серпня 1919 року, наказом Головнокомандувача армії дивізіон було офіційно розгорнуто в 1-й кавалерійський полк.

Бойовий шлях (1919—1920) Полк брав активну участь у бойових діях на найважливіших етапах становлення державності:

Боротьба проти Бермондта Восени 1919 року, під час наступу Західної добровольчої армії (так званих «бермондтівців»), ескадрони полку виконували завдання з розвідки, охорони флангів та мобільних контрударів у районі Риги та в Земгале.

Латгальський фронт У січні 1920 року полк у складі Курземської дивізії взяв участь у стратегічній операції з визволення Латгалії від військ РСФСР. Попри складні погодні умови (глибокий сніг та морози), кавалеристи забезпечували стрімкість наступу, що дозволило звільнити міста Резекне та Лудза. Після завершення активної фази боїв полк до 1921 року виконував функції з охорони державного кордону.

Життя полку в міжвоєнний період (1921—1940) Після підписання мирних угод полк був дислокований у місті Даугавпілс, де місцем його базування стала стратегічно важлива Даугавпілська фортеця.

Полк мав розгалужену структуру: 5 лінійних ескадронів, кулеметний ескадрон, технічна команда (зв'язок, сапери) та штаб. Окрім бойової підготовки, полк був центром кінного спорту Латвії, регулярно організовуючи змагання та кінні паради.

Розподіл кінського складу за мастями У 1. Jātnieku pulks існувала сувора традиція закріплення певної масті коней за підрозділами. Це була не лише данина естетиці парадів, а й практичний засіб розпізнавання підрозділів у бою.

За ескадронами були закріплені такі масті: 1-й ескадрон: Руді коні. 2-й ескадрон: Сірі коні. 3-й ескадрон: Вороні (темно-гніді) коні. 4-й ескадрон: Гніді коні. 5-й ескадрон: Гніді коні. Кулеметний ескадрон: Сильні вороні та гніді коні (здатні транспортувати важке озброєння).

Коні закуповувалися переважно у місцевих селекціонерів, що сприяло розвитку латвійської кавалерійської породи коней, здатної витримувати тривалі переходи в умовах прибалтійського клімату.

Озброєння вершника Озброєння особового складу відповідало тогочасним стандартам європейської мобільної війни: Холодна зброя: Основним атрибутом була латвійська кавалерійська шабля зразка 1924 року. Зброя мала сталевий ефес і дерев'яне руків'я; на гардах офіцерських шабель часто наносилися гравіювання з гербом Латвії. Вогнепальна зброя: Основним типом рушниці був німецький карабін Mauser 98k або його модифікації. Карабіни перевозилися в спеціальних сідельних чохлах або за спиною вершника. Групове озброєння: Кулеметний ескадрон використовував станкові кулемети Vickers британського зразка та легкі ручні кулемети Madsen, перероблені під стандартний калібр 7,92 мм.

Однострій та символіка Кольори: Приладовим кольором полку був світло-блакитний (). Він використовувався на околишках кашкетів, кантах мундирів та петлицях. Штандарт: 9 липня 1922 року полку було вручено штандарт. На одному боці — державний герб, на звороті — девіз: «Бог, Батьківщина, Полк» (). Нагрудний знак: Срібна восьмикутна зірка з накладеними схрещеними шаблями, підковою та сонцем у центрі.

Окупація та репресії 1940 року Після вступу радянських військ у червні 1940 року полк було формально включено до складу 24-го територіального стрілецького корпусу РСЧА, але вже восени того ж року формування було повністю ліквідоване.

Більшість офіцерів полку, як представники національної еліти, зазнали жорстоких репресій: Альбертс Фріцкаус (): Останній командир полку. Заарештований у червні 1941 року під час масових депортацій. Загинув у січні 1942 року у Вятлазі (Кіровська область, СРСР). Германс Букс (): Генерал, колишній командир полку (1931—1939). Заарештований НКВС у 1940 році. Розстріляний у Горьківській тюрмі в 1941 році.

Понад 80 % кадрового офіцерського складу були або розстріляні, або загинули в таборах ГУЛАГу в період 1941—1945 років.

Командири полку Яніс Пурнс (05.03.1919 — 14.07.1921) Ерікс Мартіньсонс (14.07.1921 — 1931) Германс Букс (1931—1939) Альбертс Фріцкаус (1939—1940)

Джерела Bērziņš V. Latvijas Brīvības cīņas 1918—1920. — Rīga, 1999. Eihenbaums V. Latvijas armijas jātnieki. — Rīga, 1999. Latvijas Brīvības cīņas 1918—1920: Enciklopēdija. — Rīga: Preses nams, 1999. Latvijas armijas augstākie virsnieki (1918—1940): Biogrāfiska vārdnїca. — Rīga, 1998. Latvijas armijas komandieri. — Rīga: Latvijas Kara muzejs, 2005. Latvijas Valsts vēstures arhīvs (LVVA), 1515. fonds (1. Jātnieku pulka fonds). Pārups R. Latvijas Jātnieku pulks. — 1971. Pirmā Jātnieku pulka desmit gadi. 1919—1929. — Daugavpils, 1929. Vārpa I. Latviešu karavīrs zem Krievijas impєrijas, Padomju Krievijas un PSRS karogiem. — Rīga, 2006.

Історія створення Формування розпочалося 5 березня 1919 року в Лієпаї, де був створений 1-й окремий ескадрон при Північнолатвійській бригаді. Організацією займався лейтенант (згодом полковник-лейтенант) Яніс Пурнс.

5 серпня 1919 року наказом Головнокомандувача окремі ескадрони були об'єднані в 1-й кавалерійський полк.

Бойовий шлях (1919—1920) Полк брав участь у ключових етапах Війни за незалежність: Боротьба з Бермондтом: Розвідувальні та оборонні бої під Ригою восени 1919 року. Визволення Латгалії: У січні 1920 року полк брав участь у звільненні міста Резекне та Лудза від більшовиків.

Опис підрозділу Після війни полк дислокувався в Даугавпілській фортеці.

Кінський склад У полку діяла сувора регламентація мастей коней за ескадронами: 1-й ескадрон: Руді (rudi). 2-й ескадрон: Сірі (sirmi). 3-й та 4-й ескадрони: Гніді та вороні (bēri).

Озброєння Холодна зброя: Латвійська кавалерійська шабля зразка 1924 року. Вогнепальна зброя: Карабіни системи Mauser 98k. Кулемети: Станкові Vickers та ручні Madsen.

Однострій та символіка Колір: Світло-блакитний (gaiši zila) на петлицях та кашкетах. Штандарт: Вручений 9 липня 1922 року. На лицьовій стороні — державний герб, на зворотній — девіз «Бог, Батьківщина, Полк» ().

Командири Яніс Пурнс (1919—1921) Ерікс Мартіньсонс (1921—1931) Германс Букс (1931—1939) Альбертс Фріцкаус (1939—1940)

Джерела Bērziņš V. Latvijas Brīvības cīņas 1918—1920. — Rīga, 1999. Pārups R. Latvijas Jātnieku pulks. — 1971. Vārpa I. Latviešu karavīrs zem Krievijas impērijas, Padomju Krievijas un PSRS karogiem. — 2006.