Псевдоепіграфіка — це сукупність давніх літературних текстів, які помилково або свідомо приписувалися відомим особам — реальним або вигаданим, хоча фактично були створені пізніше іншими авторами. Термін походить від грецьких слів ψευδής (псевдес — «фальшивий») і ἐπιγραφή (епіграфе — «напис, авторство»). До імен авторів псевдоепіграфіки часто додається приставка «псевдо-». Наприклад, Псевдо-Арістотель. Значна частина псевдоепіграфіки — це позаканонічні релігійні тексти, приписувані відомим постатям, які створювалися в сектах і підпільних організаціях задля популяризації своїх ідей.
Загальна характеристика Приписування власних слів якомусь давньому діячеві було поширеним у стародавній літературі.
Псевдоепіграфічні твори виникали переважно в період між 200 роком до н. е. до 100 роком н. е.. Вони були поширені серед юдейських і ранньохристиянських громад. Приписування текстів авторитетним постатям минулого (наприклад, Еноху, Мойсею або Соломону) підвищувало їхній духовний і моральний авторитет.
На відміну від канонічних біблійних книг, псевдоепіграфи не були включені до офіційних релігійних канонів, хоча деякі з них мали значний вплив на богословську думку та апокаліптичні уявлення.
Багато християнських псевдоепіграфів визнані найбльшими церквами за апокрифи.
Основні форми Псевдоепіграфіка поширена в таких головних формах:
розповіді про минулі події. Наприклад, Книга Ювілеїв, Життя Адама і Єви, Параліпомена Єремії тощо; заповіти з моральними повчаннями. Наприклад, Заповіти дванадцяти патріархів, Заповіт Йова тощо; літургійні твори. Наприклад, Псалом 151, Псалми Соломона, Ходайот Мертвого моря; апології, тобто, відстоювання певної думки. Наприклад, Лист Арістея, 3 та 4 Макавеїв, Сивіллині книги; апокаліпсиси — описи видінь, снів, які розкривають майбутнє чи влаштування світу. Наприклад, Книга Еноха, Вознесіння Мойсея, Апокаліпсис Варуха. Багато книг містять риси двох або більше літературних форм.
Приклади псевдоепіграфічних творів Серед найвідоміших псевдоепіграфічних текстів:
Апокаліпсис Авраама; Вознесіння Мойсея; Заповіти дванадцяти патріархів; Життя Адама і Єви; Книга Еноха; Книга Ювілеїв; Лист Арістея; Псалми Соломона.
Багато псевдоепіграфів відомі лише за фрагментами. Деякі з цих творів збереглися лише в перекладах (ефіопських, грецьких, латинських або слов'янських), що ускладнює їхнє текстологічне дослідження.
Значення Псевдоепіграфіка є важливим джерелом для вивчення розвитку юдейської та ранньохристиянської думки. Вона допомагає краще зрозуміти релігійний контекст, у якому формувалися біблійні тексти, а також еволюцію вірувань, що не увійшли до канону.
Див. також
Апокрифи Біблійний канон Апокаліптична література
Примітки
Посилання
Pseudepigrapha на Bible Gateway