Йосіцугу Татекава (; 3 жовтня 1880 — 9 вересня 1945) — японський штабний офіцер, воєначальник і дипломат, генерал-лейтенант.

Біографія

Рання військова кар'єра Йосіцугу Татекава, третій син місцевого чиновника Нодзакі Йосітаки з міста Ніїґата, пізніше був усиновлений іншим місцевим чиновником, Сухеєм Татекавою , прізвище якого він і взяв. Він навчався у середній школі Ніїґата Такада та закінчив 13-й клас Імператорської армійської академії Японії, спеціалізуючись на кавалерії. Він служив лейтенантом у російсько-японській війні, де в січні 1905 року, за прямим наказом маршала Оями Івао, очолив п'ятиособовий кавалерійський ескадрон у 23-денній розвідувальній місії на 1200 км далеко в тилу ворога в Маньчжурії. Зібрані розвідувальні дані згадувалися в донесеннях генерала Оку Ясукати, що виявилося безцінними та призвели до перемоги японців у битві під Мукденом. Його подвиги пізніше були оприлюднені в низці романів та в серіалі для молодіжного журналу «Клуб Сьонен», а художня версія стала фільмом.

Після війни він закінчив 21-й випуск Коледжу армійського штабу в 1909 році та працював на різних адміністративних посадах у Генеральному штабі Імператорської японської армії. У листопаді 1911 року його направили військовим аташе до Сполученого Королівства, а в липні 1913 року — до Британської Індії. У січні 1916 року він ненадовго повернувся до Японії, у травні отримав звання майора, а в серпні був відправлений назад до Європи як військовий спостерігач, залучений до Королівської армії на передову під час Першої світової війни. Він повернувся до Японії в березні 1918 року і з липня 1918 року по липень 1919 року був особистим секретарем міністра армії Осіми Кеніті, коли отримав звання підполковника. Татекава був призначений офіційним представником Імператорської армії Японії в японській делегації в Лізі Націй з липня 1920 по грудень 1922 року.

Після повернення до Японії Татекава був призначений командувачем 1-го кавалерійського полку у грудні 1922 року та 5-го кавалерійського полку з березня 1923 року. У серпні 1923 року його було підвищено до полковника. У грудні 1924 року його було призначено керівником 2-го бюро 4-го відділу (Європейська та американська розвідувальна служба) Генерального штабу. У політичному плані він був відомий своїми тісними зв'язками з генералом Угакі Кадзусіге.

Як генерал У березні 1928 року Татекава був підвищений до генерал-майора та став військовим зв'язковим у посольстві Японії в Пекіні. У серпні 1929 року його було призначено керівником Другого бюро (розвідки) Генерального штабу, де він мав на меті надавати інформацію та допомогу організаторам березневого інциденту, які мали на меті зробити Угакі прем'єр-міністром. Після того, як Татекаву було переведено до Першого бюро (операцій) у серпні 1931 року, він надавав інформацію та допомогу Кінгоро Хасімото та Ісаму Чо під час невдалого державного перевороту, відомого як Жовтневий інцидент.

Татекаву було направлено міністром армії Дзіро Мінамі до Маньчжурії саме з метою приборкання непокори та мілітаристської поведінки Квантунської армії. Військові та цивільні лідери Токіо зростали у занепокоєнні тим, що Квантунська армія вживатиме несанкціонованих дій, щоб спровокувати інцидент, що призведе до війни з Китаєм. Татекаву було відправлено з листом від Мінамі до командувача Квантунської армії генерал-лейтенанта Сігеру Хондзьо, а також з другим листом, написаним генералом Канаєю Хандзо, головою Генерального штабу армії. Квантунська армія була попереджена про візит повідомленням помічника Татекави, полковника Кінгоро Хасімото. Після прибуття, замість того, щоб дорікнути лідерам Квантунської армії за непокору, Татекава сказав, що все може почекати «до завтра», і провів час у рьотей, поки не знепритомнів від випивки. Тієї ж ночі стався інцидент у Мукдені, який став приводом для японського вторгнення в Маньчжурію. Через дивну поведінку Татекави попередньої ночі існує припущення, що він знав про змову та підтримував її, а також прийняв свідоме рішення не запобігати їй.

У грудні 1931 року Татекава був у складі японської делегації на Женевській конференції з роззброєння, а з липня 1932 року був постійним представником Японії при Лізі Націй у Женеві, поки Японія офіційно не вийшла з Ліги в березні 1933 року. У серпні 1932 року його підвищено до генерал-лейтенанта. У березні 1933 року він був призначений командиром 10-ї дивізії. У грудні 1935 року його перевели командувати 4-ю дивізією.

Його військова кар'єра закінчилася, коли він був змушений піти у відставку з військової служби під час чистки офіцерів Кодоха після інциденту 26 лютого.

Дипломатична кар'єра У вересні 1940 року Татекаву було призначено послом у Радянському Союзі. Він відіграв вирішальну роль під час переговорів щодо радянсько-японського пакту про нейтралітет, який був підписаний у Москві 13 квітня 1941 року. Підписання договору відбулося через два роки після радянсько-японських прикордонних конфліктів та мало життєво важливе значення для прихильників Нансін-рон, доктрини південної експансії, в японському уряді та військових, оскільки це дозволило розгорнути більше військ для японського вторгнення в Південно-Східну Азію.

Того ж дня Татекава підписав окремий договір, в якому Радянський Союз зобов'язався поважати територіальну цілісність і недоторканність Маньчжоу-Го, а Японія зобов'язалася поважати радянську гегемонію над Монгольською Народною Республікою.

Татекава, всупереч наказам центрального уряду, видав візи багатьом євреям, які, ймовірно, загинули б під час Голокосту.

Він залишався послом до березня 1942 року, коли йому довелося повернутися до Японії через проблеми зі здоров'ям. Після повернення він обіймав посаду посадовця політичної партії Асоціації сприяння імператорському правлінню та з серпня 1944 року очолював молодіжну воєнізовану організацію Йокусан Сонендан. Він помер 9 вересня 1945 року та був похований на цвинтарі Тама у Футю.

Нагороди

Орден Золотого шуліки 4-го класу (1 квітня 1906) Орден Вранішнього Сонця 3-го класу (1 листопада 1920) 1-го класу (29 квітня 1934) Орден Священного скарбу 2-го класу (1 листопада 1920)

Примітки