Коломíєць Михáйло Васѝльович (15 вересня 1980 — 9 грудня 2024, с. Великі Загайці) — директор будинку культури у с. Великі Загайці, музикант, гуморист, актор, культурний діяч.
Життєпис Народився 15 вересня 1960 року в селі Великі Загайці Шумського (тепер — Кременецького) району Тернопільської області.
Батьки працювали в колгоспі. Мама, Ніна Андріївна, співала в церковному хорі й на сцені Великозагайцівського будинку культури.
Після закінчення школи в 1977 році працював слюсарем та трактористом у колгоспі. Пізніше служив у армії.
У 1981 р. вступив до Теребовлянського культурно-освітнього училища на спеціальність "Культурно-освітня робота", яке з відзнакою закінчив 1983 року.
38 років працював на посаді директора будинку культури у селі Великі Загайці (1984-2022 рр.)
Помер Михайло Коломієць в грудні 2024 року.
Творча діяльність Михайло Васильович освоїв гру на музичних інструментах (саксофон, баян). Співав і грав у ВІА, духовому оркестрі, займався хоровим співом.
Ще у шкільні роки у Михайла проявилися акторські здібності (1977р. — вистава "Фараони" за твором Олексія Коломійця).
Був режисером і актором сільського самодіяльного театру. Збирав і записував обряди, які побутували в рідному селі (Купайло, весільні обряди, обряд Колодки записував у односельчан, зокрема у Базилюк Любові Корніївни та Святенюк Олени Харлампіївни).
Михайло Коломієць брав участь у конкурсах гумористів, де посідав перші та призові місця (в тому числі у конкурсі виконавців гумористичних творів "Тернопілля сміється" у номінації "Естрадні виконавці" — 2000, 2001, 2003 рр.). Був знайомий з майстрами гумористичного жанру, зокрема, Грицем Драпаком.
Довгі роки керував фольклорно-етнографічним ансамблем, учасниками якого були загайчани. У 2012 році ансамбль відтворив весільний обряд "Осаса", який, ймовірно, побутував тільки у Загайцях, і посів перше місце на обласному святі народних ремесл, фольклору та хореографії "Тернопільські обереги". Ансамбль був учасником і мистецько-краєзнавчого фестивалю «Братина», що проводився у с. Стіжок Шумського р-ну.
Особливе значення Михайло Васильович надавав драматургії. За роки роботи у будинку культури поставив безліч класичних українських вистав ("Мати-наймичка" Т. Шевченка, "Наймичка", "Мартин Боруля" І. Карпенка-Карого, "За сиротою і бог з калитою, або ж Несподіване сватання" М. Кропивницького, "Сватання на Гончарівці", "Бой-жінка" Г. Квітки-Основ'яненка, "Дячиха" Т. Сулими та ін.
Михайло Коломієць віднайшов, зберіг, сприяв публікації та поставив на сцені п'єсу односельчанина-просвітника Григорія Туми "По смерті помирились", написану 1937 р.
Співпрацював з режисерами Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка під час постановки вистави "Кайдашева сім'я" І. Нечуя-Левицького на загаєцькій сцені. Зокрема вчився підвищувати рівень професійної майстерності у викладачів Анатолія Бобровського, Михайла Форгеля, Євгена Ваврика, В'ячеслава Хім'яка.
Грав ролі в Шумському народному аматорському театрі (роль Уласа Самчука).
Про нього та його колективи писали в районній та обласній пресах, виходили матеріали на обласному радіо та телебаченні (вистава "Наталка-Полтавка" І. Котляревського).
Співав і в церковному хорі.
Пам'ять Похований на цвинтарі у с. Великі Загайці.
Про Михайла Коломійця у публікаціях та коментарях після звістки про смерть: "...Михайло — то ціла епоха культпросвітної роботи Шумщини. Музикант, режисер, актор, неперевершений гуморист" — Я. Борошенко — керівник самодіяльного хору української пісні "Калина".
"Завжди усміхнений, дарував людям радість і позитивні емоції. Без його дотепного гумору не обходився жоден концерт. Фольклорний колектив виступав на високому рівні та завжди з якоюсь родзинкою. А театральні вистави! Оце був рівень! І сміялись від душі, і щиро плакали... Велика втрата в культурівській родині." — Л. Колесник — керівниця Шумського районного краєзнавчого музею.
"Я ще не можу звикнути до села без Романа Мусія, Колі Чаплюка...(загиблі воїни). Без Михайла Васильовича взагалі не уявляю..." — З. Кіцак, письменниця із с. Малі Загайці.
Примітки