Ваніна Ваніні — оповідання, опубліковане у 1829 році Стендалем (1783—1842), чиє справжнє ім'я — Марі-Анрі Бейль. Дія твору відбувається у 1820-х роках під час раннього Рісорджименто, коли Італія перебувала під австрійським контролем. Сюжет оповідання стосується любовного роману молодої римської принцеси та революціонера-карбонарія.

Сюжет Ваніна Ваніні, дев'ятнадцятирічна донька римського аристократа Дона Асдрубале Ваніні, є об'єктом залицянь усіх молодих принців Риму, але вона відмовляє їм усім з «тієї ж [причини], що спонукала Суллу зректися влади: її презирства до римлян». Коли вона помічає, що її зазвичай безтурботний батько ретельно замикає одну кімнату у своєму палаці, і що вікно в цій кімнаті, яке зазвичай зачинене, відчинене, вона починає власне розслідування.

Ваніна знаходить інше вікно, що виходить на ту саму терасу, і заглядає всередину таємничої кімнати. Там вона бачить поранену жінку, що лежить у ліжку, а також закривавлений жіночий одяг, який, здається, був багаторазово проколотий ножем. Вона спостерігає, як її батько підходить до кімнати і розмовляє з жінкою, хоча вона не може чути, про що вони говорять. Ваніна зачарована таємничою жінкою, і коли одного вечора жінка бачить, як Ваніна шпигує, Ваніна падає на коліна і каже жінці, що кохає її та віддана їй.

Жінка, яка називає себе Клементиною, просить Ваніну відвідувати її щодня, але тримати ці візити в таємниці від її батька. Ваніна розмірковує, чому жінка поранена і мусить переховуватися; можливо, вона відмовила впливовому чоловікові або вбила свого коханця. Клементина не хоче допомоги хірурга, оскільки хірурги зобов'язані повідомляти поліції про рани, які вони лікують, але Ваніна пропонує привести хірурга, відданого родині.

Тоді жінка відкриває, що насправді вона чоловік, П'єтро Міссіріллі, карбонарій і дев'ятнадцятирічний син хірурга із Сант-Анджело-ін-Вадо. Група Міссіріллі потрапила в засідку, а його самого закували в кайдани й відвезли до Риму, але через тринадцять місяців йому допомогли втекти, переодягнувши його жінкою. Однак, коли він покидав в'язницю, у хвилину нерозсудливості він ударив і вбив охоронця, який проклинав карбонаріїв, і його почали переслідувати по Риму та поранили. Опинившись у саду графині Вітеллескі, коханки дона Асдрубале, він був таємно вивезений у кареті останньої. Таким чином, дон Асдрубале врятував йому життя, але Міссіріллі помирає від отриманої рани.

Тієї ночі його відвідує тільки хірург: гордість Ваніни була зачеплена зізнанням Міссіріллі, і вона не хоче його бачити. Вона перебуває в конфлікті, бореться між коханням та гордістю, але зрештою повертається і освідчується йому в коханні; невдовзі після цього «не залишилося нічого, що вона могла б від нього приховати».

Через чотири місяці Міссіріллі одужує, і Ваніна вважає, що він буде щасливий залишитися з нею, але він прагне помсти та звільнення Італії. Кілька разів він планує піти, але вона переконує його залишитися; вона пропонує йому одружитися, але він відмовляє їй в інтересах визволення Італії, і його шляхетність змушує її кохати його ще більше.

Міссіріллі вирушає до Форлі в Романьї, де його обирають лідером загону карбонаріїв. Ваніна приєднується до нього там, надаючи його загону значну кількість грошей та зброї; він цілковито поглинений своїми планами та патріотизмом. Їй ніяк не вдається змусити його виявити до неї кохання, але вона занадто горда, щоб його залишити, тому через колишню служницю вона доносить владі на кожного члена загону карбонаріїв Міссіріллі, окрім самого Міссіріллі, сподіваючись, що це покладе край його планам і знову поєднає його з нею.

Натомість Міссіріллі сам здається владі — він не хоче, щоб його соратники думали, ніби він зрадник, оскільки був єдиним, кого не схопили. Він просить Ваніну помститися за нього тому, хто їх зрадив, «навіть якщо це буде мій власний батько».

Ваніна намагається домогтися звільнення Міссіріллі: вона змушує свого залицяльника Лівіо Савеллі, племінника губернатора Риму, приносити їй інформацію та отримати місця в домі губернатора та в Замку Сант-Анджело для двох своїх слуг, кажучи, що це перевірка гідності Савеллі. Вироки іншим карбонаріям Папа замінює кількома роками ув'язнення, але Міссіріллі засуджують до смерті.

Ваніна проникає до будинку монсеньйора Катанцари, губернатора Риму, переодягнена чоловіком, і погрожує йому пістолетом, попередньо розрядивши його власний пістолет до його повернення додому. Вона обертає ситуацію на жарт, мовляв, це візит дами до свого майбутнього дядька. Їй вдається змусити його спробувати пом'якшити вирок; окрім її переконання, він також мотивований думкою, що він ще молодий і може дожити до дня, коли ця страта стане плямою на його репутації. Монсеньйор Катанцара отримує помилування від Папи.

Коли Міссіріллі та інші карбонаріїв переводять до нової в'язниці, Ваніна домовляється зустрітися з ним опівночі в каплиці, де він буде закутий у кайдани і перебуватиме в полі зору тюремника, але їхню розмову не буде підслухано. Ваніна сподівається, що він все ще достатньо кохає її, щоб пробачити її зраду.

Міссіріллі висловлює жаль з приводу їхнього роману, вважаючи, що його нещастя є покаранням за те, що він мав пристрасть, відмінну від визволення Італії. Він бажає залишитися друзями, радить Ваніні вийти заміж за Савеллі й обіцяє, що гроші, які вона пожертвувала на справу, будуть повернені, коли Італія стане вільною. Ваніна дарує йому коштовності, які на ній були, та пилочки, щоб він міг використати їх, щоб розірвати свої кайдани, але він просить її забути його, бо він відданий ідеї померти за свою країну.

Ваніна гнівно розповідає йому все, що вона зробила, аби врятувати його життя; потім вона каже, що зробила набагато більше з кохання до нього, і розкриває свою зраду. Міссіріллі, обурений, намагається вбити її своїми кайданами, але вривається тюремник і стримує його. Він жбурляє назад коштовності, які вона щойно йому дала. Незабаром після цього вона повертається до Риму і виходить заміж за Лівіо Савеллі.

Адаптації У 1922 році Артур фон Герлах адаптував цю історію для фільму Ваніна з Астою Нільсен, Паулем Вегенером та у головних ролях.

Роберто Росселліні (1906—1977) адаптував це оповідання у 1961 році, де зіграли Сандра Міло (Ваніна) та (П'єтро). У 1963 році показало фільм, заснований на романі, з у головній ролі, у ролі Асдрубале та у ролі СавелліVanina Vanini (1963) on the IMDb..

Примітки

Джерела