Ікар () – оповідання Ярослава Івашкевича. Вперше опубліковано 1954 року в збірці Opowiadania: 1918–1953.
Зміст Оповідач згадує випадок, свідком якого він був у Варшаві під час німецької окупації. Хлопець, якого автор подумки назвав Міхасем, читав книгу на ходу і занурений в книгу вийшов на дорогу, де його мало не збила гестапівська машина. Гестапівці поставилося до нього як до злочинця та затягли у фургон. Ймовірно, він ніколи не повернувся додому. Ця незначна та буденна подія під час окупації залишилася непоміченою жодним перехожим, оскільки кожен був зайнятий своїми справами.
Ця ситуація стає приводом для оповідача побудувати синтетичну притчу про людську долю. Оповідач пов'язує цю подію з сюжетом картини нідерландського художника Пітера Брейгеля під назвою «Падіння Ікара», на якій міфічний Ікар, який хотів полетіти до сонця, падає на смерть у море, непомічений ні моряками на кораблі, ні селянином, який оре поле, ні пастухом, ні рибалкою. Оповідач робить висновок, що навіть найбільші людські трагедії можуть розгортатися непомітно для інших.
Персонаж Міхась — молодий житель Варшави. Оскільки оповідач його не знає, він дає йому вигадане ім'я — Міхась. Йому приблизно п'ятнадцять чи шістнадцять років, зі світлим волоссям, що спадає на лоб. Він розсіяний та безтурботний. Коли оповідач бачить його на вулиці, з його кишені стирчить книга, а іншу він тримає перед очима, з цікавістю читаючи. Відкрите читання книг під час окупації німці могли б вважати провокацією. У момент арешту Міхась поводиться по-дитячому. Його вираз обличчя говорить про те, що він хоче вибачитися перед своїми мучителями. Його везуть до , де розташовувалася .
Оповідач, бачачи цю ситуацію, думає про родину хлопчика та порівнює юнака з міфічним Ікаром.
Структура оповідання
опис картини під назвою «Падіння Ікара» у теперішньому часі опис варшавської вулиці в літні сутінкові години, у минулому часі подія - арешт Міхася Роздуми оповідача: Я один помітив, що Ікар потонув.
Бібліографія
Tadeusz Januszewski Słownik pisarzy i lektur dla szkół podstawowych, wyd. Delta, Olsztyn 1995