Едмунд Кірбі Сміт (; 16 травня 1824, Сент-Огастін, Флорида — 28 березня 1893, Сьюані, Теннессі) — американський воєначальник, майор армії США і генерал армії Конфедеративних Штатів Америки. Учасник Американо-мексиканської й американської громадянської війн.

Едмунд Сміт був поранений у першій битві при Булл-Ран і відзначився під час наступу на Хартленд, невдалої спроби Конфедерації захопити Кентуккі в 1862 році. У січні 1863 року його було призначено командувачем Трансміссісіпського департаменту, що включав Арканзас, Міссурі, Техас, західну Луїзіану, територію Аризони та Індіанську територію. У 1863 році Сміт відправив війська в невдалій спробі зняти облогу Віксбурга. Після того, як війська Союзу взяли під контроль Віксбург у липні, Трансміссісіпський департамент був відрізаний від решти Конфедерації та став фактично незалежною державою, яку прозвали «Кірбі Смітдом».

У весняній кампанії на Ред-Рівер 1864 року він командував переможними військами Конфедерації під командуванням генерал-майора Річарда Тейлора, які розгромили об'єднаний наступ армії та флоту Союзу під командуванням генерал-майора США Натаніеля П. Бенкса. 2 червня 1865 року Сміт капітулював у Галвестоні, штат Техас, ставши останнім генералом з великими польовими силами, що склав зброю у Громадянській війні.

Едмунд Кірбі Сміт швидко втік до Мексики, а потім на Кубу, щоб уникнути арешту за державну зраду. Його дружина домоглася його повернення в період, коли уряд США пропонував амністію тим, хто складе присягу на вірність США. Після війни Сміт працював у телеграфній та залізничній промисловості. Обіймав посаду професора математики в університеті Півдня в Теннессі. Займався ботанікою рослин і заповів свою колекцію університету Флориди.

Біографія Едмунд Кірбі Сміт народився 16 травня 1824 року в місті Сент-Огастін, Флорида. 1836 року батьки Сміта відправили свого другого сина до військової школи-інтернату у Вірджинії та всіляко заохочували військову кар'єру. 1 липня 1841 року Сміт вступив до Вест-Пойнта та закінчив навчання чотири роки по тому, в 1845 році, посівши 25-е місце з 41 кадета. Перебуваючи там, він отримав прізвисько «семінол» на честь семінолів з Флориди, які успішно чинили опір виселенню Сполученими Штатами. 1 липня 1845 року йому присвоєно звання другого лейтенанта з призначенням для проходження подальшої військової служби в 5-му піхотному полку США. 22 серпня 1846 року Сміта перевели у 7-й піхотний полк армії США.

У американсько-мексиканській війні Сміт служив під командуванням генерала Закарі Тейлора. Брав участь у битвах при Пало-Альто та при Ресака-де-ла-Пальма. Пізніше він служив під командуванням генерала Вінфілда Скотта. Отримав підвищення у званні до першого лейтенанта за заслуги в битві при Серро-Гордо та капітана в битвах при Контрерасі та Чурубуско. Його старший брат, Ефраїм Кірбі Сміт (1807—1847), який закінчив Вест-Пойнт у 1826 році та був капітаном регулярної армії, служив разом з ним у 5-му піхотному полку США в кампаніях з Тейлором та Скоттом. Ефраїм помер у 1847 році від ран, отриманих у битві при Моліно-дель-Рей.

Після цієї війни Сміт служив капітаном (з 1855 року) у 2-му кавалерійському полку США, переважно в Техасі.

13 травня 1859 року він був поранений у стегно під час бою з команчами в долині Нескутунга в Канзасі, також відомому як битва при Крукед-Крік. 6 квітня він пішов у відставку зі свого звання в армії США, щоб приєднатися до Конфедерації.

Участь у Громадянській війні 16 березня 1861 року Едмунд Кірбі Сміт вступив до лав армії Конфедеративних Штатів у званні майора регулярної артилерії; того ж дня його перевели до регулярної кавалерії у званні підполковника. Після недовгої служби помічником бригадного генерала Джозефа Е. Джонстона в долині Шенандоа, 17 червня 1861 року Сміт був підвищений до бригадного генерала. Йому було доручено командувати бригадою в армії Шенандоа, яку він очолив у першій битві при Булл-Рані 21 липня. Отримавши важке поранення в шию та плече, після одужання командував Департаментом Середньої та Східної Флориди. Він повернувся до служби 11 жовтня у званні генерал-майора та командира дивізії в армії Північної Вірджинії.

У лютому 1862 року Сміта було відправлено на захід командувати східною дивізією армії Міссісіпі. Співпрацюючи з генералом Брекстоном Бреггом під час вторгнення в Кентуккі, 30 серпня 1862 року він здобув перемогу в битві при Річмонді, але не приєднався до армії Брегга до битви біля Перревілля. 9 жовтня його було підвищено до новоствореного звання генерал-лейтенанта, з призначенням на посаду командира 3-го корпусу армії Теннессі.

14 січня 1863 року Сміта призначили на посаду очільника Трансміссісіпського департаменту (що включав Арканзас, Міссурі, Техас, західну Луїзіану, територію Аризони та Індіанську територію), де він реорганізував раніше існуючі військові департаменти в дивізії, призначивши власних командирів. Він покращив логістику та фінанси свого департаменту та залучив більше особового складу. Він залишався на захід від річки Міссісіпі до кінця війни, частину цього часу базуючись у Шривпорті в Луїзіані.

Однак його департамент ніколи не мав більше 30 000 осіб, розосереджених на величезній території, і він не міг належним чином сконцентрувати сили, щоб кинути виклик Гранту або ВМС США, що діяли на річці Міссісіпі.

Після захоплення Союзом решти фортець у Віксбурзі та Порт-Хадсона, що призвело до закриття Міссісіпі для Конфедерації, Сміт був практично відрізаний від столиці Конфедерації в Річмонді. Йому довелося командувати майже незалежною територією Конфедерації з усіма пов'язаними з цим адміністративними проблемами. Ця територія стала відома в Конфедерації як «Кірбі Смітдом». Його вважали фактично військовим диктатором і він вів прямі переговори з іноземними країнами.

8 квітня 1864 року генерал Річард Тейлор, під безпосереднім командуванням Сміта, завдав нищівної поразки об'єднаному вторгненню армії та флоту Союзу в Трансміссісіпі під командуванням генерала Натаніеля П. Бенкса в битві при Менсфілді в рамках кампанії на Ред-Рівер. Коли тиск на північ зменшився, Сміт спробував відправити підкріплення на схід від Міссісіпі. Але, як і у випадку з його попередніми спробами звільнити Віксбург, це виявилося неможливим через контроль ВМС США над річкою. Натомість він відправив генерал-майора Стерлінга Прайса з усією наявною кавалерією на невдале вторгнення в Міссурі. Він вів війну на захід від річки шляхом проведення невеликих рейдів та тактики партизанської війни.

На той час, будучи вже повним генералом (станом на 19 лютого 1864 року, одним із семи повних генералів Армії Конфедерації), Сміт домовився про капітуляцію свого департаменту 26 травня 1865 року. Хоча бригадний генерал Стенд Вейті та 1-й спішений стрілецький полк черокі не здалися до 23 червня 1865 року, Сміт був останнім повним генералом, який зробив це, і 2 червня підписав умови капітуляції в Галвестоні, майже через вісім тижнів після капітуляції Роберта Е. Лі. Він негайно виїхав з країни до Мексики, а потім на Кубу, щоб уникнути можливого переслідування за державну зраду.

Оскільки амністію було вирішено його дружиною, Сміт повернувся до Сполучених Штатів пізніше того ж року, щоб 14 листопада 1865 року скласти присягу на вірність Штатам у Лінчбурзі, штат Вірджинія.

Після війни Після війни Сміт активно займався телеграфним бізнесом та вищою освітою. З 1866 по 1868 рік він був президентом Atlantic and Pacific Telegraph Company. Коли ця спроба зазнала невдачі, він заснував підготовчу школу в Нью-Каслі, штат Кентуккі, якою керував до її пожежі в 1870 році. Обіймав посаду ректора університету Нашвілла з 1870 по 1875 рік.

У 1875 році Сміт залишив цю посаду, щоб стати професором математики та ботаніки в університеті Півдня в Севані, штат Теннессі. Частину його колекції тих років було передано університетам Північної Кароліни та Гарварду, а також Смітсонівському інституту. Він підтримував листування з ботаніками інших установ. Викладав в Університеті Півдня до своєї смерті від пневмонії в 1893 році. Він був останнім померлим повним генералом часів Громадянської війни. Едмунд Кірбі Сміт похований на університетському кладовищі в Севані.

Див. також Альберт Пайк Джозеф Джонстон Джордж Макклелан Вінфілд Скотт Генкок Фредерік Фанстон Військова історія США

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

E. Kirby Smith E. Kirby-Smith Edmund Kirby Smith: Confederate General and Military Leader Kirby-Smith, Edmund

Література Kerby, Robert L. (1991). Kirby Smith's Confederacy: the Trans-Mississippi South, 1863—1865. Reprint of 1972 edition. Tuscaloosa: University of Alabama Press. ISBN 0817305467. Parks, Joseph Howard (1954), General Edmund Kirby Smith, CSA. Baton Rouge: Louisiana State University Press, ISBN 978-0-8071-1800-9. Prushankin, Jeffery S. (2005), A Crisis in Confederate Command: Edmund Kirby Smith, Richard Taylor and the Army of the Trans-Mississippi. Baton Rouge: Louisiana State University Press, ISBN 978-0-8071-3088-9