Томас Балог, барон Балог (2 листопада 1905 р 20 січня 1985 р.) - британський економіст і член Палати лордів .

Старший син, який народився в заможній єврейської родини в столиці Угорщини Будапешті. Його батько був керівником громадського транспорту, мати — дочкою професора. Балог навчався в гімназії Мінта, яку вважали «Ітоном угорської молоді», потім в університетах Будапешта та Берліна. У 1928 році він отримав дворічну дослідницьку посаду в Гарвардському університеті як стипендіат Рокфеллера. Після цього Балог працював у банківській сфері в Парижі, Берліні та Вашингтоні, перш ніж переїхати до Англії.

Після отримання британського громадянства в 1938 році він став лектором у коледжі Балліол в Оксфорді. В 1960 році став доцентом. Він також був економічним кореспондентом газети «New Statesman», економічним радником кабінету міністрів Гарольда Вільсона після перемоги Лейбористської партії в 1964 році та членом Секретаріату Ліги Націй .

Як радник в Кабінеті Міністрів після 1964 року, Балог критикував податкову політику, орієнтовану на споживання та прибуток, стверджуючи, що «прибуток можна отримати не лише шляхом ефективнішого та кращого задоволення давніх потреб, але й шляхом створення нових потреб через штучно створене задоволення та навіювання символів статусу», натомість стверджуючи, що націоналізація є кращим засобом забезпечення стримування заробітної плати та більш справедливої податкової системи в цілому. Балог виступав проти вступу Великої Британії до ЄЕС.

20 червня 1968 року Балогу було присвоєно звання довічного пера як барону Балогу. Hungarian-British Diplomacy 1938-1941: The Attempt to Maintain Relations, Andras Bán, Frank Cass Publishers, 2004, p. 180

У травні 1977 року Браян Гаррісон записав усне інтерв'ю з Балогом у рамках проєкту «Інтерв'ю про виборче право» під назвою «Усні свідчення про рухи суфражисток та суфражисток: інтерв'ю Браяна Гаррісона». В інтерв'ю Балог розповідав про свою дружбу з Євою Хаббек .

Він був одружений двічі: вперше у 1945 році з Пенелопою Ноель Мері Інграм Тауер (дочкою преподобного Генрі Бернарда Тауера, вікарія Свінбрука, Оксфордшир), психотерапевткою, з якою у нього було два сини та дочка; вдруге у 1970 році з Кетрін (уродженою Коул, раніше одруженою з Ентоні Сторром ), психіатром та письменницею.

Основні роботи

Криза долара (1949) Економіка бідності (1970) Нерелевантність традиційної економіки (1982)