Садае Іноуе (; 5 листопада 1886 — 26 жовтня 1961) — японський воєначальник, генерал-лейтенант.

Біографія Іноуе народився в префектурі Кумамото третім сином місцевого поліцейського, проте своєю офіційною резиденцією він вказав префектуру Коті. Він навчався у військових підготовчих школах і закінчив 20-й клас Імператорської японської армійської академії в 1908 році.

Він був призначений до 44-го піхотного полку та служив під час сибірської інтервенції Японії проти більшовицьких військ на сході Росії. З початком Другої китайсько-японської війни Іное був командиром 5-го піхотного полку.

Після поступового просування по службі, Іноуе отримав звання генерал-майора в березні 1939 року та став командиром 33-ї дивізії. У 1941 році він був відряджений до штабу Тайванської армії. У 1942 році Іноуе підвищили до звання генерал-лейтенанта, а з 1942 по 1943 рік був командиром 69-ї дивізії, дислокованої в провінції Шаньсі.

Він прийняв командування 14-ю дивізією в 1943 році, яка базувалася в Маньчжоу-Го. Однак, оскільки воєнна ситуація в Тихоокеанській війні й далі гіршала проти японців, 14-ту дивізію перевели до Південної експедиційної групи армій, і генерал Хідекі Тодзьо особисто доручив їй оборону Палау. І Іноуе, і Тодзьо знали, що 14-та дивізія не зможе стримати острівну групу проти більших сил союзників, але японський уряд вважав критично важливим захищати острови до смерті, що призвело б до піррової перемоги союзників і перешкоджало б подальшим вторгненням у межах японського мандату Південних морів.

Під командуванням Іноуе на Палау відбулися дві великі битви: битва при Ангаурі та битва при Пелеліу. Обидві — серед найдорожчих у війні з погляду кількості втрат з обох сторін, оскільки Іноуе відхилився від попередньої японської тактики, уникаючи атак банзай та максимально використовуючи місцевість і штучні укріплення, намагаючись вести війну на виснаження.

Після війни Іноуе був заарештований американською окупаційною владою та депортований на Гуам, де його судили за воєнні злочини класу B та класу C і засудили до смертної кари в 1949 році за недбалість командування, дозволивши підлеглим стратити трьох збитих американських льотчиків, захоплених у полон на Палау. Його вирок був замінений на довічне ув'язнення в 1951 році, і він був звільнений у 1953 році.

Нагороди

Орден Священного скарбу 1-го класу (3 червня 1942)

Примітки

Література

Посилання

Bloody beaches – The Marines at Peleliu International Journal of Naval History