Ель-Хіам (الخیام) — археологічна пам'ятка поблизу у Юдейській пустелі на Західному березі річки Йордан, на березі Мертвого моря.
Археологічні знахідки в Ель-Хіамі свідчать про майже безперервне проживання груп мисливців від часів мезоліту та раннього неоліту. Хіамський період (близько 10000–9500 рр. до н. е.), названий на честь цього місця, характеризується крем'яними наконечниками стріл, відомими зараз як «наконечники Ель-Хіаму».Gopher, Avi (1994). Arrowheads of the Neolithic Levant: a seriation analysis, pp. 6 & 9, Dissertation Series 10, American Schools of Oriental Research, Eisenbrauns. Уперше Ель-Хіам розкопав 1934 року , пізніше, 1951 року та 1961 року .
Розкопки 1933 року французький дипломат зробив пробний розкоп і визначив дві фази поселення: шар А (Тахунія I) та B (Тахунія II) (нумерація зверху вниз). Однак через хворобу він не був присутній на розкопках. Розкопки проводилися шарах, паралельних поверхневим стратам (штучних шарах), глибиною на одну лопату. Однак поверхня має значний ухил у бік ваді.
1949 року на запрошення Невіля це місце відвідав , він очистив та вивчив збережений профіль досліджуваної ділянки. Він відніс глибший шар B до натуфійського періоду, тоді як A3 належав до тахунійської культури I, а A2 — до тахунійської культури II. Шар A1 належав до халколітичного Газулієну, шар A2 містив, серед іншого, наконечники Амук і Біблос, а також поліровані кам'яні сокири й кераміку, шар A3 — наконечники Гелван, Єрихон і геометричні мікроліти. 1962 року розкопав площу 36 м², але не скрізь до природного ґрунту. Він датував шари знахідок періодами «Прото-Тахунія» та «Тахунія».
Археологи розділили знахідки на три шари. Однак ця класифікація незабаром зазнала критики, а будівництво укриттів призвело до змішування знахідок.
Результати Більшість знахідок складаються з кременю. Обсидіановий клинок з неясною стратиграфією (колекція/зондування Перро, можливо, шар А) ймовірно виготовлений з анатолійського обсидіану. Вапнякові фігурки схожі на знайдені в , , та .
Економіка Кістки тварин зазвичай трапляються рідко. Найпоширенішими з тварин є козлові (90 % ідентифікованних кісток), далі йде гірська газель (7 %); зрідка трапляються осли, дикі свині та дика велика рогата худоба. Через невеликий середній розмір козлових та велику кількість плодів, Дюко припускає, що, як і газелі, вони були переважно самицями,Pierre Ducos: פייר דוקו, / A Re-Evaluation of the Fauna from the Neolithic Levels of El-Khiam. In: Mitekufat Haeven: Journal of the Israel Prehistoric Society / , на яких, імовірно, полювали наприкінці зими або на початку весни. У шарі 3 знайдено менше плодів, що може свідчити про зміну часу полювання.
Отже, поселення докерамічного неоліту, ймовірно, є мисливською стоянкою, яку відвідували лише наприкінці зими / на початку весни.
Датування Шар Ib (зона IIb) радіовуглецевим методом датовано 2990±250 років тому (кістка, Lv-358).
Галерея
Примітки
Література