Міжзоряне почервоніння — видиме почервоніння світла віддалених зір через розсіяння, викликане міжзоряним пилом. Ступінь розсіювання та поглинання світла в міжзоряному середовищі залежить від довжини хвилі: воно приблизно обернено пропорційно довжині хвилі випромінювання, внаслідок чого для червоних променів поглинання менше. В результаті колір зір однакової температури (одного спектрального класу) виявляється тим червонішим, чим далі від нас знаходиться зоря. Подібним ефектом в атмосфері Землі пояснюється почервоніння Сонця, коли воно перебуває близько до горизонту.
Показник кольору B-V, який часто використовують як кількісну оцінку кольору, внаслідок міжзоряного почервоніння зростає в середньому на 0,2—0,3 зоряної величини на 1 кпк відстані в диску Галактики. Досі не втратила свого значення крива закону міжзоряного поглинання, виведена та опублікована ним у 1958 році. Це так званий нормальний закон міжзоряної екстинкції. Незнання подібного розподілу та заниження значення міжзоряного поглинання призвело до того, що Каптейн суттєво (у 2,5 раза) занизив розмір Галактики. Попри те, що астрономічні терміни «міжзоряна екстинкція» та «міжзоряне почервоніння» часто вживають у літературі як синоніми, перше поняття належить до зоряних величин, а друге — до показників кольору.
У будь-якій фотометричній системі міжзоряне почервоніння можна описати як надлишок кольору (). Наприклад, у фотометричній системі UBV надлишок кольору для показника кольору BV можна записати як:
де — спостережуватий показник кольору, а — власний показник кольору зорі.
Міжзоряне почервоніння в жодному разі не можна плутати з червоним усуненням.
Примітки