Охтирська форте́ця — колишня фортеця, яка розташовувалася на території сучасного міста Охтирка на Сумщині, існувала з XVII по XIX століття.
Історія У період Київської Русі по річці Охтирка були слов'янські городища — прикордонні укріплення, пізніше зруйновані монголо-татарським ордами.
У 1641 році на московсько-польському порубіжжі, владою Речі Посполитої був зведений дерев'яний острог, на противагу нової московської фортеці Вільне, зусиллями Миргородського урядника Кульчевського, який був призначений першим урядником до нової фортеці Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. — С. 10. — 366 с.Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. Розділ «Охтирка». — С. 263 . У 1646 році острог зайняв українсько-польський воєвода, Ярема Вишневецький. Але вже наступного року, у 1647 році, згідно з новим розмежуванням земель між Московською державою, та Річчю Посполитою, затвердженим царем Олексієм Михайловичем, та королем Владиславом IV Охтирщина перейшла до Московських земель. Відомо що вже на той час в Охтирщині вже існували міста й селища (Охтирка, Ольшана, Олешня, Бобрик, Кам'яне, Будилка та інші) які й перейшли до Московщини. Охтирська фортеця була передана порожньою, оскільки мешканці відійшли на територію яка залишалася за Річчю Посполитою. На той момент фортеця являла собою дубовий острог з 11 вежами та стінами загальною протяжністю 700 м. Охтирка була включена до складу Білгородської лінії та стала її найзахіднішим пунктом. У 1650 році у зв'язку з очікуваним набігом кримських татар, вирішили залишити і зруйнувати острог. У 1654 році на покинутому городищі заснували Свято-Троїцький чоловічий монастир.
Нову фортецю збудували за 4 версти на південь за Ворсклою в закруті річки Охтирки. У 1653—1654 роках тут оселилося кілька сотень козаків-переселенців під орудою отамана Д. Іванова. Фортеця будувалася у 1654—1655 роках під керівництвом воєводи Вільного Ларіона Каминіна. У плані вона була неправильним багатокутником, який з півночі й заходу омивала річка Охтирка. Фортецю оточував дубовий острог загальною довжиною 1874 м і висотою 4,26 м. Кріпосні стіни вінчали 14 веж, з них чотири проїзні — Вільнівська, Куземінська, Грунська та Мостова. З трьох сторін фортецю оточував рів завширшки 6,39 м і глибиною 4,16 м, перед яким звели надовби. На території фортеці були дві церкви — Микільська та Преображенська. Населення фортеці та навколишніх посадів зростало і вже до 1658 року сформувався Охтирський слобідський козацький полк.
1661 року до Охтирки підступали бунтівні запорізькі козаки та кримські татари під керівництвом полтавського полковника Федора Жученка, проте їм не вдалося схилити на свій бік охтирських козаків. Полковник Іван Донець та воєвода Андрій Арсеньєв розбили бунтівників. Охтирські козаки під час антимосковського повстання Брюховецького у 1668 році, витримали облогу, також ставши на московський бік. До 1689 року околиці Охтирки регулярно зазнавали кримськотатарських нападів, але фортеця не була взята.
У 1677 році фортецю перебудували. Острожну стіну замінили на рубану із трикутних городен. Загальний периметр фортеці збільшився до 1947 м. У 1679 році в Охтирці були заворушення, внаслідок яких був поранений московський воєначальник Григорій Косагов. У 1687 році в Охтирці розташувався князь Голіцин Василь Васильович, який розпочав перший Кримський похід.
У 1709 році тривала Північна війна, коли в Охтирці побував московський цар Петро I, який спостерігав за підготовкою фортеці до оборони через наближення шведів. Трохи пізніше до Охтирської фортеці підійшли чотири шведські кавалерійські полки під керівництвом генерал-майора Гуґо Юхана Гамільтона, проте не наважилися атакувати добре укріплене місто.
До 1718 року Охтирська фортеця дещо зменшилася внаслідок знищення тієї частини укріплення, що клином виходила до річки Охтирки. Новий периметр, крім місця, зайнятого бастіонами, становив 1557 м. Основою укріплень фортеці був потужний земляний вал завширшки 4,3 м, що мав шість п'ятистінних рубаних бастіонів. У вал вбудували шість шестигранних і восьмигранних веж. Перед Колонтаївською брамою розташовувався напівкруглий равелін, що складався зі зрубів, засипаних землею, поверх яких був споруджений палісад. До фортеці примикав дубовий острог завдовжки 1054 м із трьома проїзними вежами. Навколо фортеці кільцем розташовувалися передмістя.
У другій третині XVIII століття Охтирка втратила військове значення, проте її міські укріплення зберігалися. У фортеці були дві кам'яні церкви Успенська та Покровська. Остання збереглася донині як Покровський собор, переживши фортецю, яка була зрита першій половині ХІХ століття.
Опис фортеці
Примітки
Посилання
Джерела
О. Г. Бажан, Д. Я. Вортман. Охтирка // Охтирка: [краєзн. нарис про місто на Сумщині / авт. тексту В. С. Заїкін]. — Х.: Біляєв В. Г., 2007. — 32 с.: іл., портр. — ISBN 978-966-2998-06-1