Арнарулунгуак ( ; 1896 — 2 жовтня 1933) — корінна гренландка, яка була ключовою учасницею П'ятої експедиції Кнуда Расмуссена до Туле (1921—1924), що перетнула Північно-Західний прохід на собачих упряжках. Вона була однією з двох, хто супроводжував Расмуссена від Гудзонової затоки до Аляски, протягом дворічної подорожі готуючи їжу та підтримуючи порядок зі шкурами та хутром. В результаті вона стала першою жінкою, яка здійснила довгу арктичну подорож від Гренландії до Тихого океану.
Життєпис Арнарулунгуак (що означає «маленька дівчинка»), яка народилася в Туле в 1896 році, була донькою гренландського мисливця Уумаака та його дружини Алекасерсуак; після смерті батька, коли їй було лише сім років, вона як наймолодша дитина пережила важке дитинство, допомагаючи забезпечувати сім'ю. За словами Расмуссена, родина спершу вирішила вбити її — така практика існувала серед інуїтів, коли ресурсів бракувало на всіх, — і дівчинка навіть мусила власноруч накинути мотузку собі на шию на знак покори, проте її брат Аяко заридав, і мати не наважилася на вбивство, що сама Арнарулунгуак згодом розцінювала як своєрідне переродження. Коли Кнуд Расмуссен обирав арктичних інуїтів для участі у своїй П'ятій експедиції, він запросив мисливця Іггіаннгуака та його дружину Арнарулунгуак, і хоча незадовго до вирушення чоловік помер від пневмонії, жінка наполягла на своїй участі, заявивши Расмуссену: «Раніше я була потрібна вам, а тепер ви потрібні мені».
Після того як перший етап експедиції досяг Гудзонової затоки і більшість учасників повернулася додому, Расмуссен, Арнарулунгуак та її двоюрідний брат, мисливець Каавігарсуак Мітек, протягом наступних двох років продовжували шлях на собачих упряжках, долаючи в екстремальних умовах недосліджені арктичні території аж до Берингової протоки. Арнарулунгуак виявилася незамінною учасницею групи: вихована як дружина та супутниця мисливця, вона не лише готувала їжу, а й вичиняла шкури для одягу та допомагала будувати торф'яні укриття. Під час подорожі вона створила низку малюнків, зокрема детальні зображення татуювань жінок-інуїтів, а Расмуссен, підсумовуючи її неоціненний внесок, зазначав, що Арнарулунгуак мала «те особливе почуття гумору, яке здатна принести лише жінка, і водночас була такою ж цікавою співрозмовницею та відважною людиною, як і будь-який чоловік у їхній мандрівці».
Наприкінці 1924 року Расмуссен, Арнарулунгуак та Мітек вирушили у зворотну подорож до Данії через Сполучені Штати. Після прибуття до Копенгагена у Арнарулунгуак діагностували туберкульоз, і її госпіталізували, але вона так і не змогла повністю одужати. Расмуссен відвідав її в лікарні та вручив їй Срібну медаль «За заслуги», яку вона насилу прийняла, хоча, як казали, заслуговувала на неї як ніхто інший.
У 1925 році Арнарулунгуак повернулася до Туле, де й померла 2 жовтня 1933 року.
Вона з'явиться на банкноті данської крони 2028 року (крона також використовується в Гренландії).
Примітки