«У той же час, у наступному році» (англ. Same Time Next Year) — романтичний комедійний фільм 1978 року, екранізація п'єси Бернарда Слейда, який сам і адаптував її для великого екрану.

Еллен Берстін, яка виконала у фільмі головну роль, була номінована на отримання кінопремії «Оскар», лауреатом якої на той момент вже була (1975 рік, за роль у фільмі «Аліса тут більше не живе»), і отримала «Золотий глобус», на який за свої ранні акторські роботи номінувалася 3 рази.

Сюжет У 1951 році в готелі на узбережжі округу Мендосіно Доріс, 24-річна домогосподарка з Окленда , зустрічає за вечерею Джорджа, 27-річного бухгалтера з Нью-Джерсі . У них відбувається сексуальне побачення, і, незважаючи на те, що обидва щасливо одружені та мають шістьох дітей, вони домовляються зустрічатися щороку в одному готелі на одну ніч разом.

Фільм переноситься на 5 років уперед, епізодично описуючи їхній спільний час, зміни, які переживає кожен з них, їхні шлюби та поглиблення їхнього зв'язку. Наприклад, у 1966 році Джордж, вже середнього віку та одягнений у костюм, шокований, коли Доріс прибуває в джинсовому одязі з волоссям до пояса, вступивши до Каліфорнійського університету в Берклі та ставши палким "лівим". Тим часом Джордж демонструє свій новознайдений консерватизм після того, як його син загинув у В'єтнамі за рік до цього.

Під час їхньої зустрічі в 1977 році Джордж розповідає Доріс, що його дружина Гелен несподівано померла на початку року, і що Гелен зізналася другу, що знала про їхній роман десять років, але ніколи не розповідала Джорджу, що знає. Тепер, ставши вдівцем, Джордж робить пропозицію Доріс, яка відмовляється прийняти пропозицію через свою відданість та повагу до чоловіка. Засмучений Джордж йде, але швидко повертається, і вони обіцяють продовжувати роман, поки зможуть.

Виробництво Фільм структурований на шість епізодів, кожен з яких відбувається приблизно з інтервалом у п'ять років.  Між сценами (антрактами) показано серію фотографій (монтаж), що зображують культурні та політичні події, що відбулися в роки між кожним сегментом, такі як Гаррі С. Трумен, Микита Хрущов, Люсіль Болл, Елвіс Преслі та Джон Ф. Кеннеді . Епізоди присвячені певному періоду, часто містять посилання на те, що насправді відбувалося в той час, який зображено. Наприклад, у сегменті, дія якого відбувається в 1966 році, Доріс опиняється втягнутою в протестний рух у Берклі, а Джордж бере Лібріум і зізнається, що голосував за Баррі Голдвотера, а пізніше, що його син загинув у В'єтнамі.

В оригінальній п'єсі 1975 року між шістьма сценами використовувалися магнітофони (промови, пісні, спортивні трансляції). Театральна компанія «Філадельфійські ліхтарі» включила у фільм різні фото- та музичні монтажі соціальних подій 1951–1984 років замість 1951–1977 років.

Зовнішні знімки фільму проводилися в готелі Heritage House Inn, відомому курорті та готелі типу "ліжко та сніданок" у місті Літл-Рівер, штат Каліфорнія, за 11 км на південь від Мендосіно, штат Каліфорнія. Каркас котеджу був побудований на тимчасовому фундаменті з видом на Тихий океан, але інтер'єр знімали на студії Universal Studios у Лос-Анджелесі. Після завершення зйомок Universal оплатила перенесення каркаса на постійний фундамент, а інтер'єр облаштували студійними меблями. Котедж став популярним місцем для романтичного відпочинку, настільки популярним, що Heritage House зрештою розділив його навпіл і додав другу ванну кімнату на протилежному кінці. Одна половина котеджу називалася "Same Time", а інша - "Next Year". Heritage House закрився через вилучення майна у грудні 2008 року.  Котедж досі стоїть, оновлений та перебудований, а Heritage House знову відкрився у 2013 році.

У ролях АкторРольЕллен БерстінДорісАлан АлдаДжорджІван БонарЧалмерсБерні КабіофіціантКосмо Садродругий офіціантДевід НоркатпілотУільям Картнелпілот

Саундтрек Пол Маккартні написав головну пісню для фільму, яку він записав разом з гуртом Wings, але вона не була використана. Пізніше він випустив її як сторону B синглу в 1990 році. Зрештою, використаною лейтмотивом стала «The Last Time I Felt Like This», написана Марвіном Гамлішем та Аланом і Мерилін Бергман (зрештою номінована на премію «Оскар» за найкращу оригінальну пісню)  та виконана Джонні Метісом та Джейн Олівор.

Посилання https://www.imdb.com/title/tt0078199/