Мілдред Кон (, , Нью-Йорк, США — , Філадельфія, Пенсільванія, США) — американська біохімік, яка поглибила розуміння біохімічних процесів через дослідження хімічних реакцій у тваринних клітинах. Вона була піонером у використанні ядерного магнітного резонансу для вивчення ферментативних реакцій, зокрема реакцій за участю аденозинтрифосфату (АТФ).

У 1982 році вона отримала найвищу наукову нагороду країни — Національну наукову медаль, а також була включена до Національної зали слави жінок.

Ранні роки життя Батьки Кон, Ісидор Кон і Берта Кляйн Кон, які кохали одне одного ще з дитинства, були євреями. Її батько був рабином. Приблизно у 1907 році вони емігрували з Росії до США. Мілдред Кон народилася 12 липня 1913 року в Бронксі, де її родина мешкала у квартирі. Коли Мілдред виповнилося 13 років, батько перевіз сім'ю до їдишомовного житлового кооперативу Heim Gesellschaft, де особлива увага приділялася освіті, мистецтву, соціальній справедливості та збереженню культури їдиш.Mildred Cohn, Ph.D.: The Science of Fearlessness, Video, 18 min 43 sec, Science History Institute, Philadelphia, PA

Освіта Кон закінчила середню школу у віці 14 років. Вона продовжила навчання в Гантерському коледжі, який на той час був безкоштовним і відкритим для всіх кваліфікованих жінок, незалежно від їхньої расової, релігійної чи етнічної приналежності. У 1931 році вона отримала диплом бакалавра з відзнакою. Їй вдалося оплатити лише один рік навчання в Колумбійському університеті, проте вона не мала права на посаду асистента, оскільки була жінкою. Здобувши ступінь магістра у 1932 році, вона протягом двох років працювала в Національному консультативному комітеті з аеронавтики. Попри підтримку з боку керівника, вона була єдиною жінкою серед 70 чоловіків, і їй повідомили, що вона ніколи не отримає підвищення. Згодом вона повернулася до Колумбійського університету, де навчалася під керівництвом Гарольда Юрі, який на той момент щойно отримав Нобелівську премію. Початково Кон працювала над дослідженням різних ізотопів вуглецю, проте через несправність обладнання проєкт не вдалося завершити. Зрештою вона написала дисертацію про ізотопи кисню і в 1938 році здобула ступінь доктора філософії з фізичної хімії.

Кар'єра

За рекомендацією Юрі Кон змогла отримати посаду наукового співробітника в лабораторії Вінсента дю Віньо в медичній школі Університету Джорджа Вашингтона у Вашингтоні. Там вона проводила постдокторські дослідження метаболізму сірковмісних амінокислот з використанням радіоактивних ізотопів сірки. Кон стала піонером у використанні ізотопних індикаторів для вивчення обміну сполук, що містять сірку. Коли дю Віньо перевів свою лабораторію до медичного коледжу Корнелльського університету в Нью-Йорк, Кон та її новоспечений чоловік, фізик Генрі Примаков, також переїхали до Нью-Йорка.

У 1946 році Генрі Примаков отримав запрошення на викладацьку посаду в Медичній школі Вашингтонського університету. Кон вдалося отримати дослідницьку посаду в біохімічній лабораторії Карла та Герті Корі при цій же медичній школі. Там вона мала можливість самостійно обирати теми для досліджень. Вона застосувала ядерний магнітний резонанс для вивчення взаємодії фосфору з аденозинтрифосфатом (АТФ), що дозволило отримати значний обсяг інформації про біохімію АТФ, зокрема про структуру АТФ, окиснювальне фосфорилювання та роль двовалентних іонів у ензиматичному перетворенні АТФ на аденозиндифосфат (АДФ).

Коли в похилому віці Мілдред Кон запитали про найбільш захопливі моменти в її науковій кар'єрі, вона відповіла: «У 1958 році, використовуючи ядерний магнітний резонанс, я побачила перші три піки АТФ. Це було неймовірно. [Я змогла] розрізнити три атоми фосфору в АТФ за допомогою спектроскопічного методу, чого ніхто не робив раніше». Використовуючи стабільний ізотоп кисню, Кон з'ясувала, як фосфорилювання та вода беруть участь в електронтранспортному ланцюзі метаболічного шляху окиснювального фосфорилювання — універсального процесу, який використовують усі аеробні організми для отримання енергії у формі АТФ із поживних речовин. Вона з'ясувала роль двовалентних іонів металів в ензиматичних реакціях АДФ та АТФ, дослідивши ЯМР-спектри ядер фосфору та структурні зміни за наявності різних двовалентних іонів.

У 1958 році вона була підвищена з посади наукового співробітника до ад’юнкт-професора. У 1960 році Кон разом із чоловіком перейшли до Пенсильванського університету. Мілдред була призначена ад’юнкт-професором біофізики та фізичної біохімії, а наступного року стала повним професором. У 1964 році вона стала першою жінкою, яка отримала нагороду «Lifetime Career Award» від Американської кардіологічної асоціації, що забезпечувало фінансову підтримку її досліджень до досягнення нею 65-річного віку. У 1971 році її обрали до Національної академії наук США, а наступного року — до Американського філософського товариства. У 1982 році вона вийшла на пенсію у статусі почесного професора фізіологічної хімії імені Бенджаміна Раша. У 1984 році Кон отримала нагороду «Золота тарілка» (Golden Plate Award) від Американської академії досягнень.

Протягом своєї кар'єри Мілдред Кон працювала з чотирма лауреатами Нобелівської премії, які отримали три нагороди: Гарольд Юрі (Нобелівська премія з хімії, 1934 рік). Карл та Герті Корі (Нобелівська премія з фізіології та медицини, 1947 рік). Вінсент дю Віньо (Нобелівська премія з хімії, 1955 рік).

Досягнення Кон була авторкою 160 наукових праць, більшість із яких присвячена її основному напряму досліджень — використанню ядерного магнітного резонансу для вивчення АТФ. Вона також отримала низку почесних докторських ступенів від різних університетів.

У 1963 році вона стала лауреатом медалі Гарвана–Оліна від Американського хімічного товариства. У 1968 році її обрали членом Американської академії мистецтв і наук. У 1975 році вона була нагороджена медаллю Елліотта Крессона від Інституту Франкліна за свої дослідження ядерного магнітного резонансу в аналізі ферментативних комплексів. У 1979 році вона отримала нагороду Міжнародної організації жінок-біохіміків. У 1986 році Кон отримала медаль Чендлера від Колумбійського університету.

У 1983 році президент Рональд Рейган вручив їй Національну наукову медаль за «піонерське використання стабільних ізотопних індикаторів та ядерного магнітного резонансу в дослідженні механізмів ферментативного каталізу».

Протягом своєї кар'єри Кон стала першою жінкою в низці професійних сфер: вона була першою жінкою, призначеною до редакційної колегії журналу «Journal of Biological Chemistry», де працювала редактором у 1958–1963 та 1968–1973 роках. Також вона стала першою жінкою-президентом Американського товариства біохімії та молекулярної біології (на той час воно називалося Американським товариством біологічних хіміків), очолюючи його з 1978 по 1979 рік. Крім того, вона стала першою жінкою — штатним дослідником в Американській кардіологічній асоціації. У 2009 році її було внесено до Національної зали слави жінок у Сенека-Фолс, штат Нью-Йорк.

Особисте життя Мілдред Кон була одружена з фізиком Генрі Примаковим з 1938 року до його смерті у 1983 році. У них було троє дітей, кожен з яких здобув докторський ступінь. У книзі Елги Вассерман «Двері в мрію: розмови з видатними жінками в науці» наводяться слова Мілдред Кон: «Моїм найбільшим везінням став шлюб з Генрі Примаковим — чудовим ученим, який ставився до мене як до інтелектуально рівної, завжди вважав, що я повинна продовжувати наукову кар'єру, і діяв відповідно до цього».

Вибрана бібліографія

Додаткова інформація

Примітки