Вальтер Франц Георг Бронзарт фон Шеллендорфф (; 21 грудня 1833, Данциг — 13 грудня 1914, маєток Марієнгоф, Краков-ам-Зее) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Прусської армії.

Біографія Вальтер Бронзарт фон Шеллендорф, володар маєтків Марієнгоф і Гросс-Тессін, походив зі старої прусської дворянської родини і був сином прусського генерал-лейтенанта Генріха Бронзарта фон Шеллендорффа (1803–1874) та його дружини Антонії (Антуанетти), до шлюбу де Реже (1810–1873). Він був молодшим братом Пауля Бронзарт фон Шеллендорффа, який також пішов у відставку з посади військового міністра у 1889 році.

Бронзарт фон Шеллендорфф вступив до 1-го піхотного полку у 1851 році після закінчення кадетської академії. Після навчання у Загальній військовій школі з 1855 по 1858 рік, його було призначено ад'ютантом Генерального командування 1-гоармійського корпусу у 1859 році, після чого його перевели до 8-го єгерського батальйону. У 1860 році він вступив до Топографічного відділу Генерального штабу та, нарешті, був переведений до Великого генерального штабу в 1862 році.

Під час Другої Шлезвізької війни 1864 року Бронзарт фон Шеллендорфф брав участь в облозі Діббьоля. Він пережив Австро-прусську війну в штаб-квартирі короля Пруссії.

Отримавши звання майора, він став офіцером генерального штабу 17-ї дивізії в Кілі. У 1869 році його було призначено командиром батальйону 87-го піхотного полку в Майнці. З початком Французько-прусської війни в 1870 році він відзначився як начальник штабу 9-го армійського корпусу під керівництвом відомого своїм складним у веденні генерала фон Манштайна, а потім став начальником генерального штабу 13-го (Вюртемберзького) армійського корпусу. Там же його було підвищено до полковника в 1873 році.

У 1875 році Бронзарт фон Шеллендорфф був призначений командиром 89-го піхотного полку в Шверіні. У 1893 році він був призначений почесним шефом в цього полку. Призначений командиром 34-ї піхотної бригади (Великогерцогської Мекленбурзької) у 1879 році, а в 1881 році переведений до Ганновера на посаду начальника Генштабу 10-го армійського корпусу. У 1884 році він став командиром 17-ї дивізії. У 1888 році призначений командувачем 3-м армійським корпусом.

Щоб доглядати за хворою дружиною, він неодноразово просив про звільнення від обов'язків. Це прохання було задоволено в 1892 році, і він пішов у маєток Марієнгоф поблизу Кракова-ам-Зее, яким володів з 1876 року. Після його відставки його було відзначено наказом кабінету міністрів, в якому зазначалося, що його заслуги будуть і надалі цінуватися. Відповідно, він залишився у списку діючих генералів.

Восени 1893 року його було відновлено, призначено начальником Військового міністерства. На цій посаді він захищав армію від нападок соціал-демократів і обіцяв реформу військового кримінального процесу, як того вимагав Рейхстаг. Через розбіжності з військовим кабінетом міністрів він пішов у відставку 14 серпня 1896 року. Його відхід у 1896 році був сприйнятий з жалем у всіх партіях. Це було пов'язано, не в останню чергу, з тим, що з його відставкою реформа військового кримінально-процесуального кодексу, здавалося, була відкладена на невизначений термін.

З 1897 року і до кінця життя — генерал-ад'ютант імператора Вільгельма II. Бронзарт фон Шеллендорфф помер у 1914 році у своєму маєтку Марієнгоф у районі Гюстров. Він також володів маєтками Гросс- та Кляйн-Тессін в Гюстрові.

Сім'я 26 вересня 1863 року одружився в Альтоні з Гаррієт Геленою Доннер (14 листопада 1841, Альтона — 21 вересня 1917, маєток Марієнгоф), дочкою гамбурзького торговця і банкіра Бернгарда Доннера та Гелени, до шлюбу Шредер. В пари народились 9 дітей:

Елізабет (3 серпня 1864, Берлін) — письменниця, в 1895 році стала дружиною генерала піхоти Генріха фон Ігеля. Бернгард (1866–1952) — генерал-лейтенант. Вероніка Гелена Антонія (8 вересня 1867, Кіль — 1968) — дружина свого двоюрідного брата генерал-лейтенанта Фрідріха Бронзарт фон Шеллендорфа, мати ботаніка Губерти фон Бронзарт. Гюнтер (1869–1947) — майор аргентинської армії, військовий аташе і оберст Прусської армії. Вальтер Зігфрід (1871–1963) — оберстлейтенант, кавалер ордена Pour le Mérite. Бобільд Фріда (1872) Ганс Генріх (28 липня 1874, Каннштатт — 20 грудня 1938, маєток Марінгоф) — власник маєтків Марієнгоф і Поппельфіц. Гелена «Гелла» (1877) — фотографка, дружина композитора Зігмунда фон Гаусеггера. Пауль Вольфганг Еріх (18 червня 1885, маєток Марієнгоф — 1964) — оберлейтенант резерву і лісник.

Звання

Фенріх портупеї (26 квітня 1851) Другий лейтенант (9 грудня 1852) Перший лейтенант (1 липня 1860) Гауптман (4 березня 1862) Майор (30 жовтня 1866) Оберстлейтенант (18 серпня 1871) Оберст (2 вересня 1873) Генерал-майор (3 лютого 1880) Генерал-лейтенант (11 листопада 1884) Генерал піхоти (13 серпня 1889)

Нагороди

Орден Червоного орла 4-го класу з мечами (1864) великий хрест з дубовим листям і мечами на кільці (18 січня 1891) Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Залізний хрест 2-го і 1-го класу Хрест «За військові заслуги» (Гессен) (30 січня 1871) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Чорного орла з ланцюгом орден (16 березня 1894) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу з мечами на кільці Орден Альбрехта Ведмедя, великий хрест Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий хрест Орден Генріха Лева, великий хрест з мечами Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест Орден Філіппа Великодушного, командорський хрест 2-го класу з мечами Орден Вендської корони, великий хрест з короною в золоті Орден Грифона, великий хрест Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, почесний великий хрест Орден Рутової корони Орден Вюртемберзької корони командорський хрест з мечами великий хрест з мечами (1894) Орден Подвійного дракона 1-го класу, 3-й ступінь (Китай) Орден Спасителя, великий хрест (Грецьке королівство) Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина) Орден Залізної Корони 3-го класу (Австро-Угорщина) Авіський орден, великий хрест (Португальське королівство) Орден Святої Анни 2-го і 1-го ступеня з алмазами (Російська імперія) Столітня медаль

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Deutscher Uradel. 1922. Dreiundzwanzigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1921, S. 164 f. Hans Friedrich von Ehrenkrook, Friedrich Wilhelm Euler, Walter von Hueck: Genealogisches Handbuch des Adeligen Häuser. A (Uradel). 1960. Band V, Band 24 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke, Limburg (Lahn) 1960, ISSN 0435-2408, S. 93. Walter von Hueck, Friedrich Wilhelm Euler: Genealogisches Handbuch der Adelige. Häuser A (Uradel). 1981. Band XVI, Band 76 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke, Limburg (Lahn) 1981, ISSN 0435-2408, S. 183.

Посилання

Бронзарт фон Шеллендорфф на сайті The Prussian Machine. Neue Deutsche Biographie. Band 2, S. 636 f. Band 8, S. 112. Lebenslauf von 1893 mit Bild. Nachlass Bundesarchiv N 903.