Міріам Паула Сарачик, до шлюбу Моргенштейн (; 8 серпня 1933 7 жовтня 2021) — американська фізикиня-експериментаторка бельгійського походження, яка спеціалізувалася на фізиці твердого тіла при низьких температурах. З 1996 року вона була заслуженою професоркою фізики в Міському коледжі Нью-Йорка. Вона відома першим експериментальним підтвердженням ефекту Кондо в 1960-х роках.

Раннє життя та освіта Міріам Паула Моргенштейн народилася 8 серпня 1933 року в Антверпені, Бельгія. Її батьки, Сара (до шлюбу Сегал) та Шлоймо Моргенштейн, були ортодоксальними євреями родом із Польщі. Її мати переїхала до Бельгії ще дитиною, а батько — у підлітковому віці. Батьки познайомилися та побралися вже в Бельгії. Батько працював огранувальником та дилером діамантів. Міріам мала двох братів: старшого Пола та молодшого Генрі. Основною мовою, якою розмовляли вдома, була їдиш.

Родина втекла з Бельгії в 1940 році через німецьку окупацію Бельгії під час Другої світової війни. Спочатку вони втекли до Кале, Франція, але на момент прибуття країна вже була окупована Німеччиною, тому родина повернулася до Антверпена. У процесі її розлучили із старшим братом Полем, якого перевезли британським кораблем для жінок і дітей з Дюнкерка до Англії. У 1941 році, після року в Антверпені, родина вирішила знову спробувати втекти від німецької окупації. Вони поїхали поїздом до Парижа, а потім з підробленими документами спробували перетнути кордон до Іспанії. Під час спроби перетнути кордон родину затримали та інтернували в Меріньяк, концентраційного табору поблизу Бордо. Потім їх перевели до табору де ла Ланд поблизу Тура. Родина втекла того ж року і була контрабандою переправлена через кордон між окупованою Німеччиною Францією та Вішістською Францією.

Провівши кілька тижнів у Ніцці, родина потягом перетнула Піренеї до Іспанії та зупинилася в Більбао, перш ніж відплисти з Віго на Кубу. Наступні п'ять з половиною років Сарачик провела на Кубі як біженка, де навчалася в школі та вивчила іспанську та англійську мови. У 1947 році Сарачик та її родина отримали візи для в'їзду до Сполучених Штатів, і вони переїхали до Нью-Йорка.

Вона закінчила Вищу школу наук Бронкса в 1950 році та того ж року почала навчатися в Барнард-коледжі. Сарачик отримала ступінь бакалавра в 1954 році. Вона отримала ступінь магістра в Колумбійському університеті в 1957 році та ступінь доктора філософії в Колумбійському університеті в 1960 році, де її науковим керівником був Річард Гарвін. Її докторське дослідження було присвячене вимірюванню ослаблення магнітного поля надпровідними плівками I типу. Її докторська робота забезпечила важливу експериментальну перевірку теорії БКШ, показавши, як глибина проникнення магнітного поля в надпровідному свинці залежить від температури. Це дозволило Сарачик визначити значення ширини енергетичної щілини для надпровідників, яке узгоджувалося з безпосередньо виміряним значенням. Вона опублікувала результати свого докторського дослідження в Physical Review Letters та IBM Journal of Research and Development того ж року, коли отримала докторський ступінь.

Академічна кар'єра З 1962 по 1964 рік вона обіймала постдокторську посаду в Лабораторії Белла. Там вона продемонструвала, що магнітні домішки в немагнітному металі, які утворюють локальні магнітні моменти, можуть спричинити збільшення електричного опору сплаву при низьких температурах. Зі зниженням температури опір більшості металевих матеріалів продовжуватиме зменшуватися, поки не досягне плато. Однак деякі аномальні металеві матеріали матимуть мінімальний опір, після якого опір буде збільшуватися навіть при зниженні температури. Сарачик показала, що існує пряма залежність між наявністю локальних магнітних моментів і мінімальним опором металевих матеріалів. Її експерименти надали перші дані, які підтвердили ефект Кондо.

Незважаючи на поради наставників, що їй більше підійде робота домогосподаркою або вчителькою за сумісництвом, Сарачик у 1964 році приєдналася до кафедри фізики Міського коледжу Нью-Йорка на посаді доцента. Три роки по тому, у 1967 році, її підвищили до посади асоційованої професорки. У 1971 році вона стала повною професоркою. У 1996 році Міський коледж вшанував її, назвавши її заслуженою професоркою фізики.

Робота Сарачик була переважно в галузі фізики низькотемпературних конденсованих середовищ, де вона зосереджувалася на молекулярних наномагнетиках та нових явищах у розбавлених двовимірних електронних системах. Деякі з її досліджень були спрямовані на розуміння переходу метал-ізолятор, або умов, за яких ізолятор може стати провідником. Експерименти такого типу повинні проводитися поблизу абсолютного нуля. Сарачик також досліджувала транспортні та магнітні властивості напівпровідників та квантове тунелювання.

У 2020 році Сарачик була нагороджена медаллю Американського фізичного товариства (APS) за виняткові досягнення в дослідженнях за її «внесок у фізику електронного транспорту в твердих тілах та молекулярний магнетизм». 2003 року вона була президенткою Американського фізичного товариства, а у 2005 році була нагороджена премією Олівера Баклі з фізики конденсованої системи. У 2008 році її було обрано до керівної ради Національної академії наук.

Вона активно захищала права людини вчених як член і голова Комітету з міжнародної свободи вчених Американської професійної академії (APS), давній член Комітету з прав людини вчених Нью-Йоркської академії наук та член правління Комітету стурбованих вчених.

Відзнаки та нагороди Сарачик отримала такі нагороди:

Член Національної академії наук (обрана у 1994 році) Член Американської академії мистецтв і наук (обраний у 1999 році) Член Американського фізичного товариства Член Нью-Йоркської академії наук Член Американської асоціації сприяння розвитку науки Лауреатка премії мера Нью-Йорка 1995 року за досконалість у математичних, фізичних та інженерних науках Лауреатка премії Слоуна за державну службу 2004 року від Фонду міста Нью-Йорк Лауреатка премії L'Oréal/ЮНЕСКО «За жінок у науці» для Північної Америки 2005 року Лауреатка премії Олівера Е. Баклі з конденсованої матерії 2005 року разом із Девідом Авшаломом та Габріелем Епплі. Лауреатка почесного докторського ступеня наук Амхерстського коледжу 2006 року Лауреатка медалі APS 2020 року за виняткові досягнення в дослідженнях Лауреатка Президентської медалі Індійської партії 2020 року Лауреатка Національної медалі науки 2023 року

Особисте життя

У 1954 році Міріам взяла шлюб із Філіпом Сарачиком, професором електротехніки в Нью-Йоркському університеті. У них було двоє дітей — Карен і Лія. У 1970 році п'ятирічну Лію викрала економка Сарачиків на сімейному автомобілі. Тіло економки знайшли через 12 днів, а тіло Лії — через місяць після того.

Міріам Сарачик померла 7 жовтня 2021 року на Мангеттені у віці 88 років.

Примітки

Додаткова інформація

Посилання

Профіль викладачів у Міському коледжі Нью-Йорка Розшифровка інтерв'ю з Міріам Сарачик з усної історії від 15 вересня 2020 року, Американський інститут фізики, Бібліотека та архів Нільса Бора