Анна Сюел (; ;"Sewell, Anna". Random House Webster's Unabridged Dictionary. 30 березня 1820, , Норфолк, Англія — 25 квітня 1878, , там само)The Oxford Guide to British Women Writers by Joanne Shattock. p. 385, Oxford University Press. (1993) — англійська письменниця, яка 1877 року написала роман «», свою єдину опубліковану працю. Його вважають одним із десяти бестселерів для дітей, хоча авторка призначала його дорослим. Померла лише за п'ять місяців після опублікування «Чорного красеня», але цього вистачило, щоб побачити, що її єдиний роман став успішним.

Життєпис

Раннє життя Народилася 30 березня 1820 року в (Норфолк, Англія) в побожній квакерській родині. Її батько — Ісаак Філіп Сюел (1793—1879), а мати, (1798 —1884), була успішною авторкою дитячих книг. Мала молодшого брата на ім'я Філіп. Через брак грошей на навчання, дітей здебільшого навчала вдома їхня мати.

1822 року бізнес Ісаака, невеликий магазин, зазнав невдачі, і родина переїхала до (Лондон). Життя родини було важким, і Ісаак та Мері часто відправляли Філіпа та Анну до батьків Мері в (Норфолк).

1832 року, коли їй було 12 років, родина переїхала в , і Сюел уперше пішла до школи.The Maker of the Omnibus by Jack Hodges. p. 85. Sinclair-Stevenson (1992) . У чотирнадцять років вона послизнулася, через що серйозно травмувала щиколотки. До кінця життя вона не могла стояти без милиці чи ходити тривалий час. Для мобільності часто користувалася кінними екіпажами, що сприяло її любові до коней та турботі про гуманне ставлення до тварин.

Доросле життя 1836 року батько Сюел улаштувався на роботу в Брайтоні, сподіваючись, що місцевий клімат допоможе їй одужати. Приблизно тоді ж і Сюел, і її мати покинули Спілку друзів, щоб приєднатися до Англіканської церкви, хоча обидві залишалися активними в євангелістських колах. Її мати найпомітніше виражала свою релігійну віру, зокрема написала серію євангелістських дитячих книжок, які Сюел допомагала редагувати, хоча всі Сюели, а також родина Мері Сюел, Райти, займалися багатьма іншими добрими справами. Сюел допомагала матері, наприклад, у заснуванні і працювала з нею над кампаніями за тверезість та аболіціонізм.

1845 року родина переїхала до , де здоров'я Сюел почало погіршуватися. Наступного року вона поїхала до Європи на лікування. Після її повернення родина й далі переїжджала — 1858 року до (поблизу ) та 1864 року до Бата.

1866 року дружина Філіпа, її брата, померла, залишивши йому сімох дітей, про яких потрібно було піклуватися, і, щоб підтримати його, наступного року Сюели переїхали в , село поблизу Норвіча в Норфолку.

Чорний красень Живучи в , Сюел написала рукопис «Чорного красеня» — в період між 1871 і 1877 роками. У цей час її здоров'я погіршувалося; вона часто бувала настільки слабкою, що була прикута до ліжка. Письмо було справжнім випробуванням. Вона диктувала текст матері, а від 1876 року почала писати на клаптиках паперу, які потім переписувала її мати.

Цю книгу вважають одним із перших англійських романів, написаних від імені тварини, в цьому випадку — коня. Також її вважають дитячою класикою, хоча Сюел спочатку написала її для тих, хто працював з кіньми. Вона сказала, що «особливою метою було викликати доброту, співчуття та розуміння коней» ().Victorian Fiction and the Cult of the Horse by Gina M. Dorré. p. 95. Ashgate Publishing, Ltd. (2006). . Багато в чому цю книгу можна розглядати як посібник з конярства, управління стайнею та гуманних методів дресирування лошат. Вважають, що книга вплинула на зменшення жорстокого поводження з кіньми; наприклад, однією з практик, висвітлених у романі, є використання , які особливо болісні для коня. У роки після публікації книги вони зрештою втратили популярність.

24 листопада 1877 року, коли їй було 57 років, Сюел продала роман норвіцькому видавцю . Вона отримала одноразовий платіж у розмірі 40 фунтів стерлінгів (3456 фунтів стерлінгів або 4630 доларів США на 2017 рік), і того ж року книгу опубліковано.

Смерть Після опублікування свого єдиного роману «Чорний красень» Сюел серйозно захворіла. Протягом наступних місяців вона страждала від сильного болю, дискомфорту та була повністю прикута до ліжка, і 25 квітня 1878 року у віці 58 років померла від гепатиту або туберкульозу. Dark Horse: The Life of Anna Sewell by Adrienne E. Gavin. p. 165. Sutton Publishing (2004). . Її поховали 30 квітня 1878 року на квакерському цвинтарі в , що поблизу (Норфолк), недалеко від Норвіча.

Меморіали та пам'ятники

У будинку в Черч-Плейн (), де народилася Сюел, міститься музей та чайна крамниця, його орендує .Tea shop info Retrieved 10 May 2014The Literary Guide and Companion to Middle England by Robert M. Cooper. p. 306. Ohio University Press. (1993) . Будинок в , де вона написала «Чорного красеня», відомий як будинок Анни Сюел.

Біля публічної бібліотеки в Ансоніа (штат Коннектикут), у Сполучених Штатах Америки, є меморіальний фонтан і корито для коней, присвячені Анні Сюел. Його 1892 року подарувала , філантропка, відома підтримкою захисту тварин.

Меморіальний фонтан, присвячений Сюел, розташований на перетині Конститьюшн-Гілл та Сент-Клементс-Гілл у Норвічі, він також позначає вхід до . Фонтан установила 1917 року племінниця письменниці, Ада Сюел.

1 вересня 1984 року цвинтар у , без попередження чи дозволу, знесли бульдозером підрядники, найняті пані Венді Форсі. Надгробки, могили та кипариси видалено та викинуто на край цвинтаря. Цей вчинок засудили місцеві жителі та голова міської ради Джон Перкінс, який сказав:

Надгробки Анни, її батьків та бабусі й дідуся по материнській лінії згодом установлено в стіні з кременю та цегли біля старого будинку зібрання квакерів Ламасу.Dark Horse, A Life of Anna Sewell, by Adrienne E. Gavin, pp. 219–220

2020 року на честь Сюел названо вулицю в районі Кіперс-Грін (Чичестер, Західний Сассекс).

Див. також

Примітки

Посилання

- твори Анни Сюел на

- твори Анни Сюел на LibriVox (аудіокниги в суспільному надбанні)