Фехтувальне екіпірування — сукупність захисного та спеціалізованого спорядження спортсмена, призначена для забезпечення безпеки під час поєдинку та автоматичної фіксації уколів у спортивному фехтуванні.
Історія та еволюція До кінця XIX століття фехтувальний костюм виготовлявся зі щільної багатошарової бавовни або замші. Зі зростанням швидкості поєдинків та появою електричної системи фіксації уколів (для рапіри — з 1956 року), вимоги до костюма суттєво змінилися.
Сучасний стандарт безпеки був встановлений після трагічної загибелі радянського фехтувальника Володимира Смирнова на Чемпіонаті світу 1982 року, що призвело до впровадження надміцних тканин, таких як кевлар та дайніма.
Складники костюма
Фехтувальна куртка (колет): Виготовляється з міцної еластичної тканини. Для змагань під егідою FIE обов'язковим є опір тканини на пробиття у 800 НьютонівПравила змагань Міжнародної федерації фехтування (FIE). Книга 3: Матеріальна частина..
Електрокуртка (ламе): Спеціальний жилет із металізованої нитки, що одягається поверх основної куртки для визначення ураженої поверхні у рапіристів та шаблістів.
Маска: Захищає обличчя та голову. Сітка рапірної маски має витримувати тиск 12 кг, а комірці масок мають бути електропровідними згідно з правилами FIE.
Технічні стандарти безпеки Згідно з регламентом Міжнародної федерації фехтування, екіпірування поділяється на два рівні захисту:
Рівень 1 (350N): Для тренувань та регіональних змагань.
Рівень 2 (800N): Обов'язковий для міжнародних турнірів та національних чемпіонатів.
Примітки
Література
Крівасар В. І. Фехтування: підручник для студентів ВНЗ фізичного виховання. — К.: Олімпійська література, 2003.
Evangelista, Nick. The Encyclopedia of the Sword. — Greenwood Publishing Group, 1995.