Павленко Павло Юрійович (14 лютого 1964, місто Біла Церква (Київська область) — український науковець у галузі релігієзнавства, один з основоположників академічної христології в Україні. Доктор філософських наук (2010).
Життєпис Народився 14 лютого 1964 р. у місті Біла Церква Київської області. Батько – Павленко Юрій Прокопович, Заслужений працівник культури України, мати – Павленко Тамара Павлівна, Заслужений діяч мистецтв України.
У 1980 р. закінчив 9 класів Білоцерківської середньої школи № 1 і Білоцерківську школу мистецтв № 1 з відзнаками за класами скрипки і труби. У цьому ж році вступив до Вінницького державного музичного училища імені М.Д. Леонтовича, в якому навчався у класі труби викладача Віталія Гуцала. По завершенні навчання у 1984 р. отримав диплом із відзнакою. Протягом 1984-1991 рр. здобував музичну освіту у Київській державній консерваторії імені П.І. Чайковського (1984-1989 рр. – клас труби професора Миколи Бердиєва; 1989-1991 рр. – клас труби професора Валерія Посвалюка). У 1991 р. отримав диплом із присвоєнням найвищої кваліфікації – «концертний виконавець, соліст оркестру, викладач». 1992-1994 рр. – період навчання у Київському Біблійному інституті.
Упродовж 1991-1992 рр. працював артистом Державного духового оркестру України, артистом оркестру Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка. У різний час викладав у Білоцерківській школі мистецтв №1, на музично-педагогічному факультеті Київського державного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, на економічному факультеті Білоцерківського державного аграрного університету, був заступником директора з наукової роботи Білоцерківської філії Міжрегіональної Академії управління персоналом.
З 1996 р. і понині – науковець Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України.
Освіта 1984 р. – Вінницьке державне музичне училище імені М.Д. Леонтовича. 1991 р. – Київська державна консерваторія імені П.I. Чайковського. 1994 р. – Київський Біблійний інститут. 2009 р. – докторантура Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАНУ.
Трудова діяльність в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАНУ 1996-1998 рр. – стажист-дослідник відділу філософії релігії Відділення релігієзнавства. 1998-2000 рр. – молодший науковий співробітник відділу філософії релігії Відділення релігієзнавства. 2000-2002 рр. – науковий співробітник відділу філософії релігії Відділення релігієзнавства. 2002-2006 рр. – старший науковий співробітник відділу філософії релігії Відділення релігієзнавства. 2006-2009 рр. – докторант Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАНУ. 2009-2014 рр. – старший науковий співробітник відділу філософії релігії Відділення релігієзнавства. 2014-2021 рр. – провідний науковий співробітник відділу філософії релігії Відділення релігієзнавства. 2021 р. і по теперішній час – провідний науковий співробітник відділу релігієзнавства.
Наукова активність Павло Юрійович Павленко – учень відомого українського вченого-релігієзнавця, основоположника академічної релігієзнавчої науки в Україні Анатолія Миколайовича Колодного.
Ще студентом Київського Біблійного інституту починає поглиблено досліджувати біблійні тексти, апокрифічну літературу та ранньохристиянські праці, прагнучи з’ясувати для себе те християнство, носіями і поширювачами якого були його сповідники у перших століттях. Водночас об’єктом зацікавлень є постать Ісуса Христа. Ретельно вивчає свідчення про засновника християнства в античних і ранньохристиянських творах, маючи на меті, з одного боку, відтворити, наскільки сьогодні це можливо здійснити, головні історико-хронологічні віхи його життя, а з іншого боку, довести факт, що Ісус Христос був історичною постаттю. Але оскільки Біблійний інститут був конфесійно орієнтованим навчальним закладом – належав «Церкві Христовій» (Church of Christ), керівництво не було в захваті від розвідок свого студента, бо ж у своїх окремих позиціях ті виходили за межі церковного віровчення. Попри це дослідник продовжує опановувати джерела, конспектує, занотовує міркування і висновки, пише статті. Пізніше цей рукописний матеріал буде врахований у подальших християнознавчих студіях, більше того – надасть потужного старту для праці на ниві академічного релігієзнавства.
Невдовзі доля звела Павла Юрійовича з професором А. Колодним. Ця подія стала ключовою у біографії. Анатолій Миколайович зміг розгледіти наукову вдачу молодого християнознавця, посприяв у розкритті творчого потенціалу. Після знайомства з його напрацюваннями А. Колодний порекомендував досліднику взятись за написання кандидатської дисертації. Так, восени 1995 р. П. Павленко стає пошукачем Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАНУ, а у 1996 р. – стажистом-дослідником Відділення релігієзнавства. Стажування уможливило доступ до важливих джерел і головне – дало змогу повністю зануритись у наукову роботу. З цього часу власне і починається шлях Павла Юрійовича як академічного вченого-релігієзнавця.
Під науковим керівництвом А. Колодного була підготовлена і захищена у 1998 р. кандидатська дисертація на тему «Вплив філософії Платона на зародження та становлення християнської антропології». Професор також був і науковим консультантом докторської дисертації. Її тема – «Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції». Захист відбувся у 2010 р. і рішенням президії ВАК України П. Павленку було присуджено науковий ступінь «доктор філософських наук» (спеціальність – релігієзнавство).
Основні напрями досліджень – раннє християнство, христологія, біблієзнавство, релігія і національне, філософія релігії, політологія релігії. Дослідник має свою думку з багатьох проблем релігієзнавства. Неординарне вирішення проблемних наукових питань, нові думки у з’ясуванні проблем походження християнства, зокрема джерел його віровчення, обґрунтування історичності Ісуса Христа, свіжі й досить аргументовані судження щодо місця і ролі християнства у процесах національного утвердження України ввели П. Павленка в коло відомих релігієзнавців України. Його праці вносять багато нового у розуміння витокового християнства, його змістовного прочитання і виявлення його функціональності не лише в минулому, а й нині. Це є особливо актуальним для сучасної України, оскільки свої теоретичні викладки науковець використовує як засіб здолання московського шовінізму й прихованої космополітичної зорієнтованості католицизму, передусім щодо прагнень останнього зняти національну форму з українського греко-католицизму. Чимало друків також присвячено викриттю злочинної антиукраїнської суті сучасного російського політичного протестантизму, пропутінського євразійства та політично-православної ідеології «русского міра».
Вчений має понад 300 публікацій, серед яких друки в наукових, науково-популярних, християнсько-богословських та енциклопедичних виданнях (насамперед у «Великій українській енциклопедії»), статті у ЗМІ та Інтернет, авторські розділи і параграфи у колективних монографіях, а також 4 індивідуальні монографії – «Платон і християнство» (2001), «Ісус Христос – постать історії» (2002), «Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції» (2009), «Від небесного до земного: зміна євангельських парадигм у сучасному християнстві» (2024). За редакцією П. Павленка був виданий перший український переклад із коптської та англійської «Євангелія від Юди» (2007).
Павло Павленко – учасник міжнародних та всеукраїнських конференцій, круглих столів та колоквіумів, присвячених, з одного боку, проблемам українського національно-культурного відродження, державного будівництва, морального становлення сучасного українського суспільства, а з іншого боку, питанням академічного релігієзнавства, філософії та політології релігії, раннього християнства, христології, біблієзнавства.
Науковець активний і на редакторській ниві. Протягом 1999-2015 рр. був відповідальним секретарем редколегії бюлетеня Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАНУ та Української асоціації релігієзнавців «Українське релігієзнавство», а у 2019-2021 рр. – заступником головного редактора. Член редколегій десятитомника «Історія релігії в Україні» (1996-2016 рр.), часопису «Релігійна панорама» (2006-2011 рр.), «Наукового вісника Івано-франківської академії Івана Золотоустого “Добрий пастир”. Богослов’я. Філософія. Історія» (з 2019 р. і по цей час). 2022-2024 рр. – заступник головного редактора «Української релігієзнавчої енциклопедії».
Участь у громадських організаціях, вчених радах, експертних комісіях Член Української асоціації релігієзнавців з 1997 р. (2000-2015 рр. – член правління). Член вченої ради Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, а протягом 2011-2021 рр. – член Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії НАНУ (обидві ради діяли до реорганізації у 2021 р. Відділення у відділ Інституту). 2022 р. – голова журі ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України (відділення філософії та суспільствознавства: секції «філософія», «теологія, релігієзнавство та історія релігії»; 2021/2022 навчальний рік, Київська обл.). 2022-2024 рр. – голова експертної комісії з етики і предметів морального спрямування Міністерства освіти і науки України. З 2025 р. – член експертної групи з питань проведення державної атестації наукових установ та закладів вищої освіти Міністерства освіти і науки України (науковий напрям «Гуманітарно-мистецький»).
Дисертації Павленко П.Ю. Вплив філософії Платона на зародження та становлення християнської антропології. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук (спеціальність – релігієзнавство). Київ: Інститут філософії НАНУ, 1998. Павленко П.Ю. Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук (спеціальність – релігієзнавство). Київ: Інститут філософії НАНУ, 2010.
Основні публікації Павленко П.Ю. Платон і християнство. Біла Церква: Мустанг, 2001. Павленко П.Ю. Ісус Христос – постать історії. Біла Церква: Мустанг, 2002. Павленко П.Ю. Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції. Київ: Абрис, 2009. Павленко П.Ю. Від небесного до земного: зміна євангельських парадигм у сучасному християнстві. Київ: Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2024. Павленко П.Ю. Трансформаційні процеси в структурі та практиці сучасних протестантських церков в Україні. Київ: Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2026.
Павленко П.Ю. Єгипетський слід християнства // Людина і світ. 1997. № 10. Павленко П.Ю. Ідея становлення особистості в контексті раннього християнства // Відомості Митрополії УАПЦ у діяспорі й Єпархії у Великій Британії. Лондон (Велика Британія). 1999. № 4. Павленко П.Ю. Місіонерство і національне: неохристиянський аспект // Відомості Митрополії УАПЦ у діяспорі й Єпархії у Великій Британії. Лондон (Велика Британія). 2000. № 1. Павленко П.Ю. Правомірність вживання термінів «секта» і «єресь» у контексті сучасного конфесійного християнства // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження: Науковий щорічник. К., 2001. № 5. Павленко П.Ю. До питання про ад і пекло // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. 2001. № 20. Павленко П.Ю. Утопія єдиного християнства і конвергенції в християнстві // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми: Науковий щорічник. К., 2002. № 6. Павленко П.Ю. Неохристиянський рух в Україні: погляд через призму свободи релігієвияву та національної самоідентичності // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття: Науковий щорічник. К., 2004. № 8.