Сольвейг Агнес Відере (до шлюбу Шрьодер; 1914—1989) — норвезька учасниця руху опору, яку Ґуннар Сьонстебю називав «центральною постаттю в русі опору з грудня 1942 року». У неї було троє дітей, а її чоловік Віґґо Відере (пілот) перебував у німецьких концентраційних таборах, поки вона сама працювала над покращенням постачання продовольства в межах данської допомоги (Danskehjelpen) та забезпечувала прикриття у Воксенлії для британських офіцерів, які виконували завдання в Норвегії, а також прихисток і догляд тяжко пораненому Бірґеру Расмуссену.
Вона одружилася з Віґґо Відере в 1935 році та брала участь у польотах у полярних регіонах. У 1936-37 роках брала участь у експедиції «Торсгавн IV» до Східної Антарктиди для проведення аерофотозйомки. Її дочка Турі Відере (нар. 1937) стала першою жінкою-пілотесою великої авіакомпанії, коли в 1968 році почала працювати льотчицею в SAS.
Примітки