Нікодемус Йозеф фон Подбельський (; 11 вересня 1780 — 20 липня 1844, Падерборн) — німецький офіцер польського походження, генерал-майор Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Він був сином Діонісія фон Подбельського, землевласника та камергера з Ломжі, та його дружини Анни, уродженої фон Скаржинської.

Подбельський вступив до гусарського полку прусської армії «фон Гюнтер» у 1798 році та дослужився до звання другого лейтенанта до середини січня 1806 року. Під час війни Четвертої коаліції він брав участь у битві під Ейлау та був поранений у битві під Гайльсбергом. 1 листопада 1808 року був переведений до Західно-прусського уланського полку. Там 19 червня 1810 року його звання другого лейтенанта було переведено заднім числом з 21 листопада 1805 року. До середини червня 1813 року Подбельський дослужився до звання штабсротмістра.

Під час Визвольних воєн він бився під Гросгершеном. Згодом він бився під Гросбереном, Денневіцем та Лейпцигом, а також у битвах під Борною та Глініке. Подбельський також брав участь в облозі Лілля та Суассона та штурмі Гертогенбоса.

7 березня 1815 року його було переведено до 4-го уланського полку. Там його було підвищено до майора та призначено постійним штабним офіцером 25 травня 1825 року. 28 грудня 1830 року він став командиром новоствореного об'єднаного резервного кавалерійського полку Ландверу. 30 березня 1836 року йому спочатку довірили командування 6-м уланським полком, а 17 жовтня 1836 року Подбельського було затверджено на посаді командира полку. На цій посаді наприкінці березня 1837 року його підвищено до оберстлейтенанта. 30 березня 1839 року його було підвищено до оберста наказом від 10 квітня 1839 року. Отримавши звання генерал-майора запасу, Подбельський був звільнений з військової служби 29 березня 1842 року з пенсією в розмірі 1750 талерів. Після звільнення він отримав премію у розмірі 100 талерів 27 липня 1843 року.

Сім'я 9 травня 1808 року одружився в Ломжі з Богумиллою Аполлонією Теофілою фон Барановською (1791–1880). В пари народились 3 дітей: Юліана Рудольфіна Богумилла (1811), Пауліна (1820) і Оскар Альфонс Александер (1833; другий лейтенант у відставці).

Нагороди

Pour le Mérite (18 липня 1808) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Святого Володимира 4-го ступеня (Російська імперія) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років; 1825) Орден Червоного орла 3-го класу з бантом (18 січня 1838)

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 6, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632810, S. 43–44, Nr. 1682.