«First We Take Manhattan» — пісня, написана канадським фолк-співаком та автором пісень Леонардом Коеном. Спочатку її записала американська співачка Дженніфер Ворнс для свого шостого студійного альбому «Famous Blue Raincoat» (1986), який став триб'ютом Коену та повністю складався з пісень, написаних ним самим або у співавторстві з ним.

Значення Непрямий текст пісні натякає на релігійні та есхатологічні теми з відсиланнями до молитов, значущих родимих плям та знаків у небі. У статті для «The Guardian» за 2015 рік Бен Г'юїтт звернув увагу на апокаліптичну природу лірики, уявивши Коена, який «жадібно споглядає на світове панування, немов лиходій із бондіани». Мікал Гілмор із журналу «Rolling Stone» схожим чином описав пісню як загрозливе видіння «соціального колапсу та терористичної помсти». Роберт Сандалл із «The Daily Telegraph» так само зауважив пророчий характер твору, проте наголосив на політичному висловлюванні, помістивши його в контекст останніх днів Радянського Союзу.

Коен дав пояснення в інтерв'ю за лаштунками у 1988 році: «Я гадаю, вона означає саме те, про що в ній ідеться. Це терористична пісня. Я вважаю її відповіддю на тероризм. У тероризмі є щось таке, чим я завжди захоплювався: той факт, що там немає місця для алібі чи компромісів. Така позиція завжди дуже приваблива. Мені не подобається, коли це проявляється у фізичній площині — я не отримую задоволення від терористичної діяльності — але „психічний тероризм“. Я пам'ятаю чудовий вірш Ірвінга Лейтона, який я колись прочитав, перекажу вам його суть. Там було: „ну, ви, хлопці, час від часу підриваєте літак і вбиваєте кількох дітей тут і там“, каже він. „Але наші терористи — Ісус, Фройд, Маркс, Ейнштейн. Весь світ досі здригається“».

Версія Дженніфер Ворнс Оригінальний запис Ворнс вирізняється характерною драйвовою партією соло-гітари, яку виконав Стіві Рей Вон. Продюсер Роско Бек був родом з Остіна, штат Техас, і товаришував із Воном. Наприкінці лютого 1986 року на щорічній 28-й церемонії вручення нагород «Греммі» в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, Бек попросив Вона записати гітару для цієї пісні. В інтерв'ю 2007 року Бек згадував, що у Вона не було з собою ні гітари, ні підсилювача, тому він скористався одним зі старих стратокастерів Бека. Після розв'язання кількох технічних проблем фінальний запис був готовий за два або три дублі. Згідно з офіційним сайтом Дженніфер Ворнс, Вон закінчив запис своїх дублів о 4:00 ранку.

Музичне відео

Режисером музичного відео на версію Ворнс «First We Take Manhattan» стала Пола Вокер. У відео, знятому в Нью-Йорку, Стіві Рей Вон грає на своїй потертій гітарі «Number One» (з характерним логотипом «SRV») на Бруклінському мосту. Коен також з'являється у кліпі разом із Ворнс. Ювілейне видання відео до 20-річчя містить вступ німецькою мовою про вибух на дискотеці в Західному БерлініJohn Brunton (14 січня 2009). ..

Альбомна версія пісні має тривалість 3:47, тоді як сингл триває 3:32. Промо-версія на дванадцятидюймовій платівці під назвою «Jennifer Warnes — First We Take Manhattan, Radio Remix — featuring Stevie Ray Vaughan» містила подовжену та відредаговану версії.

Учасники запису Дженніфер Ворнс — вокал Стіві Рей Вон — соло-гітара Роббен Форд — гітара Роско Бек — бас-гітара Вінні Колаюта — ударні Ленні Кастро — перкусія Рассел Ферранте — синтезатор Гарі Чанг — програмування синтезатора

Версія Леонарада Коена

Власна синті-поп-версія «First We Take Manhattan» Леонарда Коена (з додатковими куплетами) була випущена в лютому 1988 року як перший трек його восьмого студійного альбому «I'm Your Man». Тодішня дівчина Коена, Домінік Іссерманн, зняла чорно-біле промо-відео для цієї версії треку.

Під час свого турне 1988 року Коен замість оригінального аранжування в стилі євродиско, характерного для студійної версії, представив нове, під впливом фанку; цей варіант запропонували його бек-вокалістки Перла Баталла та Джулі Крістенсен. Він продовжував виконувати пісню в такому стилі під час турів 1993, 2008 та 2009 років.

Студійний запис Коена звучить під час фінальних титрів супергеройського фільму «Хранителі» (2009).

Учасники запису Джефф Фішер — аранжування та виконання Леонард Коен — вокал та продюсування Анджані — вокал Пітер Кісіленко — бас-гітара

Інші кавер-версії Пісню переспівували десятки разів. Найбільш помітною стала версія альтернативного рок-гурту R.E.M., записана для триб'ют-альбому Коену «I'm Your Fan» (1991). Їхня участь у цій збірці призвела до зміни порядку треків: в американському виданні кавер R.E.M. поставили першим номером замість пісні «Who by Fire» гурту The House of Love, яка відкривала альбом в усіх інших країнах. Також ця версія з'явилася на стороні Б деяких видань синглу «Drive». Воррен Зевон виконував пісню протягом 1992 року під час свого турне з гуртом Odds; пізніше в посмертних цифрових релізах архівних концертних записів того туру як назви було використано цитати з тексту пісні: «The Monkey and the Plywood Violin (Live 1992)» (записано в Боулдері, штат Колорадо, випущено 2021 року) та «Moving Through The Station (Live Cleveland '92)» (записано в Клівленді, штат Огайо, випущено 2022 року).

Англійський співак Джо Кокер записав кавер на «First We Take Manhattan» для свого сімнадцятого студійного альбому «No Ordinary World» (1999).

Чарти

Версія Дженніфер Ворнс Чарт (1987) Найвищапозиція Australia (Kent Music Report) 32 Canadian Hot 100 43 Canadian Hot Adult Contemporary Tracks 6Italy Airplay (Music & Media)11 UK singles chart 74 US Billboard Hot Adult Contemporary Tracks 29

Версія R.E.M. Чарт (1992) Найвищапозиція US Billboard Modern Rock Tracks 11

Примітки