Шар Бейлбі — поверхневий деструктивний (частково або повністю аморфізований) шар твердого тіла, що утворюється внаслідок інтенсивного механічного впливу, зокрема під час шліфування, полірування, різання або дроблення мінералів і гірських порід.
Характеристика Під дією механічних навантажень у приповерхневій зоні різко зростає рівень напружень, що призводить до пластичної деформації, накопичення дислокацій, утворення мікротріщин і порушення кристалічної ґратки. У результаті формується деструктивний шар зі зниженим ступенем кристалічного порядку, аж до аморфного стану.
Товщина шару Бейблі може досягати кількох міліметрів (до приблизно 5 мм) і залежить від інтенсивності та тривалості механічної дії, а також від фізико-механічних властивостей матеріалу.
Будова У межах шару Бейблі зазвичай виокремлюють:
пограничний шар сильної деформації — товщиною близько 1–2 мм, який безпосередньо прилягає до оброблюваної поверхні та характеризується максимальним ступенем пластичної деформації і високою концентрацією дефектів кристалічної структури; підлеглу зону ослабленої деформації, у якій поступово відновлюється впорядкована кристалічна будова речовини.
Перехід між зазначеними зонами має градієнтний характер.
Значення Шар Бейблі має важливе значення в мінералогії, петрографії та механохімії, оскільки:
впливає на результати оптичних, рентгеноструктурних і спектроскопічних досліджень; зумовлює підвищену хімічну активність поверхні мінералів; відіграє роль у процесах подрібнення, збагачення руд і механічної активації мінеральної речовини.
Шар Бейблі добре вивчений для кварцу, польових шпатів, гранатів та інших твердих мінералів.
Див. також Механохімія Аморфізація Мінерали
Література Beilby, G. T. Aggregation and Flow of Solids. — London: Macmillan, 1921. Beilby, G. T. (1903). The surface structure of polished solids. Proceedings of the Royal Society of London. Series A, 72(477), 218–245.
Beilby, G. T. (1904). The structure produced in metals by mechanical work. Journal of the Iron and Steel Institute, 69, 249–273.
Beilby, G. T. (1908). The micro-structure of solids. Nature, 78, 312–314.
Beilby, G. T. (1909). The nature of hardness. Engineering, 87, 571–573. Bowden, F. P.; Tabor, D. The Friction and Lubrication of Solids. — Oxford: Clarendon Press, 1950. Ребиндер П. А. Физико-химические основы механохимии. — Москва: Изд-во АН СССР, 1958. Аввакумов Е. Г. Механохимия твердых веществ. — Новосибирск: Наука, 1986. Кузнецов В. Г.; Яковлев В. И. Поверхностные деформационные слои при механической обработке минералов // Геохимия. — 1974. — № 6. — С. 923–931. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004–2013.