Перші задокументовані відносини між Стародавньою Індією та Стародавнім Римом відбулися за часів правління Августа (27 р. до н. е. – 14 р. н. е.), першого римського імператора .

Присутність європейців, включаючи римлян, у регіоні, відомому на той час як «Індія» (сучасна Південна Азія, включаючи Індію, Бангладеш, Пакистан та східний Афганістан ), у період Римської імперії погано задокументована. До завоювань Александра не збереглося жодних свідчень сучасників або майже сучасників про контакти між Європою та Південною Азією, тому сьогоднішнє розуміння залежить від значно численніших літературних, нумізматичних та археологічних свідчень, головним чином пов'язаних з торгівлею між обома регіонами. На санскриті римлян називали రोमक Romaka, тоді як римляни називали індійців латиною Indī .

Ранні контакти

Індо-римські відносини будувалися на торгівлі. Римська торгівля в Індії розпочалася з сухопутних караванів, а пізніше, після завоювання Єгипту Августом у 30 році до нашої ери, продовжила розвиток з прямої морської торгівлі.

За свідченням Страбона (II.5.12) невдовзі після того, як Август установив контроль над Єгиптом, коли Гал був префектом Єгипту (26–24 рр. до н. е.), щороку з Міос-Гормоса (Myos Hormos) до сучасної Індії вирушало до 120 кораблів:

«У всякому разі, коли Гал був префектом Єгипту, я супроводжував його й піднявся Нілом аж до Сієни та кордонів Ефіопії, і дізнався, що з Міос-Гормоса до Індії вирушало аж сто двадцять суден, тоді як раніше, за Птолемеїв, лише дуже небагато наважувалися здійснювати цю подорож і торгувати індійськими товарами».

— Страбон, II.5.12.

Август підтримував птолемеївські порти Червоного моря та пікетну службу від Червоного моря до Нілу, звідки товари могли перевозитися вниз за течією до портів Пелузій та Александрія. Він також замінив птолемеївський патрульний флот на Червоному морі для контролю за піратством. Він приймав посольства від індійських царів у 26 та 20 роках до нашої ери. Хоча про них відомо мало, як зазначає Кері (Carey): «Ці місії, безумовно, бмали на меті щось більше, ніж просто обмін порожніми компліментами».

До часів Августа, якщо не раніше, морський капітан на ім'я Гіппал «відкрив» (або, радше, приніс новини на Захід) про відносно безпечний та більш-менш пунктуальний зв'язок через відкрите море з Індією, якщо вирушати з Адена під час літнього мусону та повертатися взимку під час антипасатних вітрів. Такий маршрут став безпечнішим та зручнішим після розграбування римлянами Адена під час морського набігу близько 1 року до н. е.

Кассій Діон (помер десь після 229 р. н. е.) у своїй книзі «Історія Риму (54.9)» писав:До нього (Августа) прибуло багато посольств, серед яких індійці. Попередньо оголосивши союзний договір, вони уклали його тепер, піднісши серед інших дарунків тигрів, яких римляни, якщо я не помиляюся, то і греки також, побачили вперше... Сухопутні каравани отримали зручніший доступ до Індії після експансії кушан у північну Індію протягом I століття нашої ери, а потім вниз по долині Гангу на початку II століття. «Цими сухопутними шляхами за часів Августа принаймні кілька посольств досягли Риму. У латинській літературі згадані щонайменше чотири такі посольства, а саме: 1) посольство з країни Пуру (територія між Джелумом та Беасом ) привезло до Риму змій, моналів, тигрів та листа, написаного грецькою мовою, 2) посольство з Броача супроводжував буддійський чернець на ім'я Германос, 3) посольство з країни Чера, яке повідомило римлянам, що в Музірісі (поблизу Кранганора) звели храм на честь Августа та 4) посольство з країни Пандья ( царства Пандья), яке привезло коштовне каміння, перли та слона. Ми знаємо, що за часів Августа торговельні відносини між Індією та Римом зростали, але при цьому торговельний баланс був на користь Індії з самого початку, і в результаті цього римське золото хлинуло в цю країну».

Періпл «Періпл» Еритрейського моря, написаний анонімним морським капітаном грецькою мовою, зараз можна впевнено датувати періодом між 40 і 70 роками та, ймовірно, між 40 і 50 роками н. е.

Автор «Періплюса» перераховує порти від Барбарікона в гирлі Інду на заході поблизу сучасного Карачі, прямо навколо південного краю Індійського півострова та на півночі аж до гирла Гангу поблизу сучасної Колкати (Калькутти). На відміну від великої кількості інформації про деякі порти західного узбережжя, автор не надає жодних політичних відомостей про порти на східному узбережжі Індії , що, можливо, вказує на те, що він особисто їх не відвідував. Фактично, з тексту випливає, що західні судна зазвичай не виходили за межі краю Індійського півострова, ймовірно, залишаючи подальшу торгівлю місцевим човнам, оскільки шлях між Індією та північним краєм Паласімунду або Тапробане ( Шрі-Ланка ) був дуже мілководним для трансокеанських суден, тоді як шлях навколо острова був довгим і, можливо, змушував капітанів проводити ще один сезон у регіоні, перш ніж вітри ставали сприятливими для повернення до Єгипту.

Записи Плінія

Гай Пліній Секунд (23–79 рр. н. е.), загальновідомий як Пліній Старший, який писав приблизно у 77 р. н. е., залишив, мабуть, найважливіший опис Індії та її торгівлі з Римом, що зберігся в класичній літературі. Він наводить досить багато відомостей про Індію, хоча вони не всі точні, але його спостереження не просто окреслюють основні історичні основи, а допомагають нам уявити, наскільки глибоко проникала індійська культура і торгівля:«Корал цінується серед індійців так само високо, як індійські перли. Його також знаходять у Червоному морі, але там він темнішого кольору. Найбільш цінний знаходять у Галльській затоці навколо островів Стоехади, в Сицилійській затоці навколо Еолійських островів та навколо Дрепанума ... Індійські чоловіки цінують коралові ягоди не менше, ніж римські жінки цінують зразки індійських перлів. Індійські віщуни та провидці вірять, що корал слугує потужним талісманом для захисту від небезпек. Відповідно, вони насолоджуються його красою та релігійною силою. До того, як про це стало відомо, галли прикрашали свої мечі, щити та шоломи коралами. Зараз він дуже рідкісний через свою ціну і його не часто зустрінеш у природному середовищі». Пліній. Природна історія (77 р. н. е.) (XXXII, розділи 21, 23). Хоча його оцінка обороту торгівлі Риму на Сході приблизно у 100 мільйонів сестерціїв на рік (Пліній, NH, VI, 26, 6 та NH, XII, 41, 2) часто вважалася перебільшенням, але якщо її інтерпретувати як посилання на загальний оборот торгівлі, а не на монети, вона стає цілком правдоподібною:«Наприклад, лише одна задокументована партія вантажу з Музіріса (царство Чера, сучасна Південна Індія) до Александрії складалася з 700-1700 фунтів нарду (ароматного бальзаму), понад 4700 фунтів слонової кістки та майже 790 фунтів тканин. Це, за підрахунками, на загальну суму становило 131 талант, чого було достатньо для придбання 2400 акрів найкращих сільськогосподарських угідь у Єгипті. Якщо врахувати, що середній римський вантажний корабель міг перевозити близько 150 таких партій, цифра Плінія стає цілком правдоподібною. З такими приголомшливими прибутками не дивно, що римський уряд у Єгипті заохочував торгівлю і отримував від цього прибуток: римляни стягували 25-відсотковий податок на всі товари з Індії в порту Левке-Кома на Червоному морі».

Траян Після того, як римський імператор Траян переміг даків та анексував набатейських арабів з центром у Петрі приблизно в 105 році н. е., він повернувся до Риму, де:«...до нього прибуло чимало посольств від різних варварів, зокрема від сіндів [народу долини Інду]. І він влаштовував грандіозні видовища упродовж ста двадцяти трьох днів, протягом яких вбили близько одинадцяти тисяч тварин, як диких, так і приручених, а також билися десять тисяч гладіаторів». Пізніше Траян переміг Парфію і, пливучи річкою Тигр (115–116), досяг північних берегів Перської затоки. «Римські війська розгромили міць Парфії на полі бою та досягли Перської затоки; а їхній переможний імператор Траян мріяв повторити похід Александра на північно-західний субконтинент, але погодився відмовитися від того задуму через свій вік».

Пізніші посилання

На таблиці Пойтінгера, середньовічній копії карти світу IV або початку V століття, зображено «Храм Августа » в Музірісі, одному з головних портів для торгівлі з Римською імперією на південно-західному узбережжі Індії. Це, а також свідчення угод про позики між агентами, один з яких, найімовірніше, жив у Музірісі, та досить непряма згадка в Періплі, вказує на поселення римських підданих, які жили в цьому регіоні.

Зафіксовано, що посольства прибували від «індійців Сходу» до двору Костянтина Великого (роки правління 306–337):«Посли індійців Сходу принесли дари... які вони піднесли царю (Костянтину Великому) як визнання того, що його вплив поширюється на їхній океан. Вони також розповіли йому, як князі Індії присвятили йому картини та статуї на знак того, що вони визнали його своїм самодержцем і царем». Євсевій Кесарійський ( fl. початок IV століття ) Життя Костянтина IV. 50. Більше посольств з «індійських народів» згадано у 361 році нашої ери:«Посли звідусіль стікалися до нього (імператора Юліана у 361 році нашої ери). Індійські народи змагалися з неймовірним запалом, надсилаючи подарунки своїм найвидатнішим людям аж від дивів (Мальдівських островів ) до серендів (цейлонців) [sic]». Амміан Марцеллін . Історія XXII.vii.10. Зрештою, Йоганнес Малала або Джон Малалас ( прибл. середина VI століття) зазначив, що в 530 році нашої ери «посла індійців відправили до Константинополя ».

Археологічні знахідки

Найкращі археологічні дані про римську присутність можна знайти на півдні Індії, зокрема в Арікамеду .

Арікамеду було тамільським рибальським селом, яке колись виконувало роль великого порту Чола, де займалися виготовленням бісеру та торгівлею з римськими купцями. Воно процвітало століттями, поки римляни пішли звідти у V столітті нашої ери.

На його місці знайшли різноманітні римські артефакти, такі як велика кількість амфор із клеймами римських гончарних шкіл VIBII, CAMURI та ITTA, що підтверджує гіпотезу про величезну давню торгівлю між Римом та стародавньою країною тамілів, до якої сьогодні входять Тамілнад, Керала та регіони Шрі-Ланки.

Ще одне місце, багате на археологічні знахідки, – це Музіріс у регіоні Керала . Музіріс був важливим центром торгівлі в Тамілаккам між імперією Чера та Римською імперією. Великі скарби монет та незліченні черепки амфор, знайдені в місті Паттанам, нещодавно викликали археологічний інтерес до пошуку ймовірного місцезнаходження цього портового міста.

У єгипетській гавані Береніка виявили статую Будди Береніке, виготовлену місцевими майстрами та датовану II століттям нашої ери.

Нумізматичні пам'ятки Численні скарби римських золотих монет часів Августа та імператорів I та II століть нашої ери походять з південної Індії. Заслуговує на увагу велика кількість римських ауреїв та денаріїв часів Августа та Нерона, що охоплюють період приблизно 120 років, знайдених вздовж усього маршруту від Мангалура через район Музіріс та навколо південного краю Індії до південно-східних індійських портів.

За правління Августа (63 р. до н. е. – 14 р. н. е.) вміст срібла в денарії знизився до 3,9 грама. Він залишався майже на такому рівні до часів Нерона (37–68 рр. н. е.). Carey (1954), pp. 567. Це також свідчить про те, що сухопутний шлях із західного узбережжя на східне через перевал Палгхат у Західних Гатах користувався більшою популярністю, ніж ризикований або обхідний морський шлях, що огинав Капську протоку або Шрі-Ланку. George Menachery, 'Kodungallur...' (1987, repr. 2000)

Див. також

Відносини Стародавньої Греції та Стародавньої Індії Стародавня морська історія Економічна історія Індії Історичний ВВП Індії (1-1947 рр. н. е.) Торгівля в Індійському океані Індо-середземноморський Індо-римські торговельні зв'язки Відносини Індії та Італії Грецько-індійські відносини Відносини Інду та Месопотамії Морська історія Індії Торгівля Мелуххи з Шумером Перипл Еритрейського моря Шовковий шлях

Примітки

Посилання