Гуллан Маріанна Бернадот, графиня Вісборгська (; до шлюбу Ліндберг (); , Гельсінгборг — , Стокгольм, Швеція) — шведська акторка театру і кіно, громадська діячка і філантропка, членка шведської королівської сім'ї після шлюбу з Сігвардом Бернадотом, другим сином короля Густава VI Адольфа.

Знана своєю роботою на підтримку людей із дислексією, з обмеженими можливостями. Також підтримувала програму лікування зору у дітей, а також, як покровителька мистецтв. Ушанована двома почесними докторськими ступенями.

Освіта та професійна діяльність У підлітковому віці Бернадот виступила у своєму рідному місті у відомому амфітеатрі, після чого вступила до акторської школи Королівського драматичного театру Швеції у Стокгольмі, де у 1945—1948 роках пройшла повний курс драматичного мистецтва. Загалом на сцені театру вона зіграла 25 ролей. На свою першу роль була єдиною відібраною для виступу із випускниць. Дебютувала в ролі Енні у шведській версії «Life With Father». Її режисерами були: Улоф Моландер, Альф Шеберг, Інгмарм Бергман, Мімі Поллак та Йоран Гентеле, а партерами по сцені: Ярл Кулле, Інга Тідблад і Май Сеттерлінг. 1956 року разом з Уго Бйорне знялася у фільмі «Kulla Gulla», а також з'явилася у двох п'єсах на шведському телебаченні у 1957 і 1959 роках. У своїх мемуарах 1986 року описала свій акторський досвід: «Разом з режисером й акторами близькими вам за духом ви знайдете шлях до своєї ролі. Граючи, ви разом створюєте свій власний маленький світ, у який кожен вкладає свої сили, щоб зібрати всі частини разом і, таким чином, запропонувати аудиторії витвір мистецтва».

1956 року театр закрили на реконструкцію, Бернадот пройшла навчання при універмазі «Nordiska Kompaniet» й очолила їхній сувенірний магазин. За кілька років пройшла курси культурної комунікації, французької мови та мистецтва у Стокгольмському університеті, стала шведською представницею Сотбі. 1970 року вивчала високу кулінарну майстерність у Кордон блю в Парижі. Відомо, що після примирення її чоловіка зі своїм овдовілим тестем королем Густавом VI Адольфом у 1970-х вона та літній шведський король любили готувати разом.

1983 року здобула ступінь бакалавра в галузі історії мистецтв у Стокгольмському університеті. Серед її наукових праць — робота художника зі скла та скульптора Едвіна Ерстрема.

Висока мода 1962 року разом зі своїм чоловіком у Парижі познайомилася з модним дизайнером П'єром Бальменом. Вона дуже зблизилася з Бальменом та його наступником, Еріком Мортенсеном. Вони, а також кілька французьких домів високої моди, часто одягали Маріанну Бернадот у сукні з останніх сезонних колекцій на правах реклами своїх брендів.

1985 року Паризька асоціація високої моди назвала Маріанну Бернадот однією з 10 наймодніше одягнених жінок світу разом з Джиною Лоллобриджидою, принцесою Ірою фон Фюрстенберг і Герсендою д'Орлеанс.

Смак та почуття стилю Бернадот цінувалися провідними дизайнерами Швеції, як-от Пер Енгшеден і Крістер Ліндарв. 2017 року в музеї Міллесгорден пройшла чотиримісячна виставка під назвою «CHANEL BALMAIN DIOR MARIANNE BERNADOTTE — En stilikon», на ній були представлені найцінніші й унікальні предмети гардероба високої моди Бернадот з 1960-х. Виставку відкривала внучата племінниця Бернадот, кронпринцеса Швеції Вікторія, яка за 20 років до цього також разом з Бернадот відкрила виставку робіт покійного Сігварда Бернадота в Національному музеї Швеції.

Філантропія З благородних спонукань з 1960-х Маріанна Бернадот активно займалася проблемами фізичних осіб, здоров'я, досліджень і мистецтва.

Одним із її перших проєктів була реклама та фінансування виробництва шведського електричного крісла-коляски Permobil, створеного Пером Удденом. Бернадот високо оцінила його зусилля допомогти пересуватися сотням тисяч людей з обмеженими можливостями у всьому світу.

У 1980-х роках разом з професорами заснувала академію для координації міжнародних досліджень дислексії. До 2006 року здобула ступінь почесного доктора Інституту психології Болонського університету на знак визнання її внеску до дослідження. Була почесним головою Шведського фонду дислексії та Шведської асоціації дислексії, а також почесним президентом Міжнародної академії реабілітації Родена.

1988 року професор Гуннар Леннерстранд вирішив відкрити центр дитячої офтальмології у Стокгольмі. Бернадот розпочала збір коштів на будівництво, вона придбала цінні витвори мистецтва у друзів-художників, продаж яких на аукціоні в Буковскіс 1990 року приніс 1,2 мільйона шведських крон. Також вона отримала допомогу від членів міського жіночого корпусу, до якого належала з моменту його заснування у 1965 році. Незадовго до цього разом з чоловіком започаткувала Дослідницький фонд Sigvard & Marianne Bernadotte з лікування зору у дітей. Фонд надає гранти дослідникам та забезпечує лікування очних проблем у недоношених дітей. З 1992 року фонд виділив понад 20 мільйонів шведських крон, а також було започатковано премію імені Бернадот за клінічні дослідження. Вона також започаткувала Міжнародний дослідницький фонд дитячої офтальмології та Стипендіальний фонд Маріанни Бернадотт для видатних досліджень у галузі дислексії. Асоціація Friendship of the Prince Sigvard Bernadotte and Princess Marianne Bernadotte Couple налічує понад 300 членів, серед яких провідні шведські бізнесмени, які також роблять значний внесок у ці благодійні організації.

При створенні Фонду Бернадот з лікування очей у дітей у Нью-Йорку Маріанна виступила з аналогічною ініціативою. 2014 року вона особисто записала відеопрезентацію англійською мовою від імені принцеси Маріанна Бернадот, використовуючи титул свого покійного чоловіка. Фінансові кошти для фонду залучила завдяки благодійному аукціону цього разу на Сотбі. У Каролінському інституті створила дослідницьку лабораторію дитячої офтальмології імені Сігварда та Маріанни Бернадот. 1998 року цей інститут надав їй звання почесного доктора медицини.

1982 року до 75-річчя чоловік Бернадот замість подарунків просив робити внески до нещодавно заснованого фонду Marianne & Sigvard Bernadotte Arts Fund, який щороку надає стипендії молодим студентам, які вивчають музику, театр, дизайн і мистецтво, дозволяючи молодим художникам розвивати свої таланти. Серед лавреатів фонду актори: Рікард Вольф, Бйорн Кьєльман і Мелінда Кіннаман, також дизайнери Бехназ Арам і Сандра Баклунд. Щороку 7 червня на Стокгольмській церемонії у день народження Бернадот особисто представляла таланти та надавала їм стипендії. На 20-й церемонії, 2012 року, були присутні їхній онучатий племінник принц Карл Філіп, а також королева Йорданії Нур аль-Хусейн і колишня імператриця Ірану Фарах Пехлеві.

Після смерті Сігварда 2002 року доля благодійних організацій була повною залежністю від постійної підтримки Бернадот.

Сім'я та шлюб Народилася і виросла в Хельсінгборг, Швеція, в сім'ї Гельге Ліндберга і його дружини Тайри Дальман. Її батьки розлучилися, коли вона була дитиною, а потім на довгі роки вона втратила зв'язок зі своїм батьком. Вона захоплювалася своєю сильною матір'ю за те, що вона взяла на себе турботу про неї та її брата. Її брат Руне Ліндберг страждав на дислексію. Це і спричинило її пильний інтерес до цього предмета. Смерть її другої дитини в дитинстві, який осліп внаслідок вакцинації, посилила її увагу до проблеми дитячого зору.

Вперше одружилася, працюючи в театрі, 1947 року з Габріелем Тото Чанга (1919—1980), сином колишнього посла Китаю у Швеції. 1957 року пара розлучилася, у них було 3 дітей:

Роберт Габріель Чанг (1948—2012) Річард Антуан Чанг (1950—1952) Марі Габріель «Маріель» Чанг Лагергрен (народилася 1953 року)

30 липня 1961 року у Стокгольмі одружилася з колишнім шведським принцом Сігвардом Бернадотом, другим сином короля Густава VI Адольфа та його першої дружини принцеси Маргарет Коннахт. Вони познайомилися ще в театрі, де він створював сценографію, а 1957 року зустрілися у спільних друзів у Бостаді. 2 липня 1951 року велика герцогиня Люксембурзька Шарлотта відзначила Сігварда дворянським титулом. Він отримав спадковий титул графа Вісборгського.

Маріанна Бернадот — найбільш довгоживучий член шведської королівської сім'ї в історії, а також перша її представниця, що відзначила сторічний ювілей. Померла в будинку для літніх людей у Стокгольмі 16 травня 2025 року у 100 років.

Примітки

Посилання