Спрота () (перша половина X ст.) — конкубіна герцога Нормандії Вільгельма I, мати герцога Річарда I.
Життєпис Спрота вперше згадується у Флодоарда. У записах про події 943 року цей хроніст повідомляє «про сина Вільгельма I, що народився від бретонської наложниціThe Annals of Flodoard of Reims, 916—966. University of Toronto Press, 2011. P. 37.. Слово «бретонська» в цьому контексті нічого не говорить про етнічну приналежність Спроти: вона могла мати як кельтське так і скандинавське чи франкське коріння. Останнє вважається найімовірнішим виходячи з ономастичних даннихThe Normans in Europe. Manchester University Press, 2000. P. 182..
Першим ім'я наложниці герцога Вільгельма назвав Гійом Жюм'єжський The Gesta Normannorum Ducum of William of Jumieges, Orderic Vitalis, and Robert of Torigni, Ed. & Trans. Elizabeth M.C. Van Houts, Vol. I. Clarendon Press, Oxford, 1992. P. 78—79.. Специфічність її відносин із герцогом Вільгельмом пізніше зробила Річарда, що народився від цього зв'язку, предметом для глузування з боку його супротивників. Так, король Людовик IV Заморський називав герцога «сином повії, яка спокусила чужого чоловіка» Emily Albu. The Normans in their histories: propaganda, myth and subversion. Boydell Press, Woodbridge, 2001. P. 69..
На момент народження сина від герцога (933 або 934) Спрота жила у власному будинку в Байо. Вільгельм наказав хрестити сина та дав йому ім'я Річард; хрещеним батьком став сенешаль герцога під назвою БотоThe Gesta Normannorum Ducum of William of Jumieges, Orderic Vitalis, and Robert of Torigni. Vol. I. Clarendon Press, Oxford, 1992. P. 78—79, n. 3.. Річарду було всього 8 чи 9 років, коли у 942 році його батька вбили. Зважаючи на відсутність інших спадкоємців, хлопчик був визнаний герцогом і відвезений до двору короля Людовіка IV Заморського. Спрота ж, що опинилася в небезпеці через міжусобиці, що розгорнулася в Нормандії, вийшла заміж за багатого землевласника Есперленга. У цьому шлюбі в неї народився один син, граф Іврі Рауль, та кілька доньок.
Дата смерті Спроти невідома.
Примітки
Посилання Література Emily Albu, The Normans in their histories: propaganda, myth and subversion, (Boydell Press, Woodbridge, 2001). David Crouch, The Normans: The History of a Dynasty, (Hambledon Continuum, 2007). Steven Fanning and Bernard S. Bachrach, trans., The Annals of Flodoard of Reims, 916-966, (University of Toronto Press, 2011). Katherine S. B. Keats-Rohan, 'Poppa of Bayeux and Her Family', The American Genealogist, vol. 72 (July–October 1997), pp. 187–204. Delphine Lemaître Philippe, La Normandie an xe siècle, suivie des Recherches sur les droits des rois de France au patronage d'Illeville, (A. Perone, Rouen, 1845). Philip Lyndon Reynolds, Marriage in the Western Church, (Leiden; New York: E.J. Brill, 1994). Detlev Schwennicke, Europäische Stammtafeln: Stammtafeln zur Geschichte der Europäischen Staaten, Neue Folge, Band II: Die Ausserdeutschen Staaten Die Regierenden Häuser der Übrigen Staaten Europas(Marburg, Germany: Verlag von J. A. Stargardt, 1984). Eleanor Searle, Predatory Kinship and the Creation of Norman Power, 840-1066 (University of California Press, Berkeley, 1988). Elizabeth M. C. Van Houts, trans., The Gesta Normannorum Ducum of William of Jumièges, Orderic Vitalis, and Robert of Torigni, (Clarendon Press, Oxford, 1992). Elizabeth M. C. Van Houts, trans., The Normans in Europe, (Manchester University Press, 2000).